Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 серпня 2015 р. Справа № 805/2752/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
10 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України), у якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо непризначення ОСОБА_3 на посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області (далі - Відділ ДВС) та зобов'язання винести відповідний наказ.
6 серпня 2015 року позивач надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій додатково просив стягнути з відповідача 27 647 грн моральної шкоди.
Обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що успішно пройшов стажування для призначення на відповідну посаду. У липні 2014 року начальником управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Донецькій області направлено голові ДВС України подання про призначення ОСОБА_3 на посаду начальника Відділу ДВС. Оскільки відповідач протягом тривалого часу не реагує на це подання, позивач вважає таку бездіяльність протиправною, а свої права такими, що підлягають судовому захисту. В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що суму шкоди він оцінює в розмірі своєї річної заробітної плати за 2014 рік, а сама шкода полягає у порушенні планів на подальшу трудову кар'єру, втраті стажу керівника, втраті нормальних життєвих зв'язків, виникненні потреби в докладанні додаткових зусиль для організації свого життя та подальшої трудової активності.
ДВС України надіслала до суду заперечення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позову.
У запереченнях відповідач підтвердив обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема щодо того, що 16 липня 2014 року до ДВС України надійшло подання начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про призначення ОСОБА_3 на посаду начальника Відділу ДВС. Відповідач стверджує, що рішення за результатами розгляду подання не приймалося.
Також ДВС України наголошує на тому, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» Державну виконавчу службу України ліквідовано. При цьому, посада, яку бажає зайняти позивач, наразі не існує, замість неї створено посаду «заступник начальника управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби», призначення на яку здійснює новий суб'єкт владних повноважень - Міністр юстиції України.
Позивач до судового засідання не з'явився, через службу діловодства надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу за відсутності його представників.
З урахуванням частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
З 9 вересня 2013 року ОСОБА_3 працює державним виконавцем у Відділі ДВС.
22 травня 2014 року ДВС України винесено наказ 239/к про стажування ОСОБА_3 на посаді начальника Відділу ДВС.
В період з 26 травня по 30 травня 2014 року позивач проходив стажування на базі Головного управління юстиції у Донецькій області та з 02 червня по 06 червня 2014 року на базі ДВС України.
За результатами стажування складено позитивний висновок, підписаний начальником управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Донецькій області, а також позитивний висновок щодо можливості використання стажиста на державній службі, підписаний заступником голови ДВС України.
Відповідно до довідки Головного управління юстиції у Донецькій області про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_3, інформації, що перешкоджає зайняттю останнім посади, не виявлено.
9 липня 2014 року начальником управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Донецькій області направлено голові ДВС України подання про призначення ОСОБА_3 на посаду начальника Відділу ДВС.
Також встановлено, та не заперечується сторонами, що, станом на момент розгляду справи, за результатами розгляду відповідного подання рішення не приймалося.
12 листопада 2014 року позивачем було направлено лист Міністру юстиції України, голові ДВС України та начальнику управління кадрового забезпечення ДВС у м. Києві з проханням повідомити про строки призначення його на посаду начальника Відділу ДВС.
16 грудня 2014 року направлено повторний лист Міністру юстиції України про надання інформації щодо строків призначення позивача на посаду.
15 січня 2015 року листом № М-24558/14 заступник Міністра юстиції України повідомила, що рішення щодо призначення ОСОБА_3 на посаду Відділу ДВС Державною виконавчою службою не приймалось.
Здійснивши правову оцінку обставин справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з абзацом другим пункту 8 Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 грудня 1994 року № 804, державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423 «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу» просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, який припинив державну службу у зв'язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.
Підпунктом 14 пункту 10 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 385/2011, установлено, що Голова ДВС України призначає на посади керівників структурних підрозділів районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України за поданням керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач успішно пройшов стажування на посаду начальника відділу ДВС, що підтверджується позитивним висновком про результати стажування та висновком про можливість зайняття відповідної посади.
Сторонами не заперечується, що до ДВС України направлено подання про призначення позивача на посаду начальника відділу ДВС із заявою ОСОБА_4 Також беззаперечним є факт належного оформлення відповідного подання.
Неприйняття головою ДВС України рішення за результатами розгляду вказаного подання протягом року суд розцінює як порушення вимог статті 2 КАС України щодо обов'язку дотримання принципу своєчасності (розумного строку) при прийнятті управлінського рішення.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних пояснень щодо причин зволікання з розглядом відповідного подання.
За таких обставин, виходячи з вимог частини другої статті 71 КАС України, суд вважає відповідну бездіяльність протиправною.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимоги позову щодо зобов'язання ДВС України видати наказ про призначення позивача на посаду начальника відділу ДВС, суд виходить з такого.
Постановою Кабінету міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» вирішено ліквідувати Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДВС України з 4 лютого 2015 року знаходиться в стані припинення.
Станом на момент розгляду цієї справи, до структур та штатних розписів територіальних органів міністерства юстиції внесено зміни, зокрема, посада, на яку претендує позивач, наразі не існує.
Замість неї створено нову посаду «заступник начальника управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби».
За змістом пункту 11 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року 1707/5, Начальник Головного територіального управління юстиції вносить Міністру юстиції України в установленому порядку пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад своїх заступників, начальників та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, а також пропозиції про їх заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З викладеного вбачається, що призначення на посаду заступника начальника управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби здійснюється Міністром юстиції за поданням начальника Головного територіального управління юстиції.
Таким чином, у зв'язку з ліквідацією посади, на яку претендує позивач, та у зв'язку зі зміною суб'єкта, який здійснює призначення на аналогічну посаду, у задоволенні вимоги про зобов'язання ДВС видати наказ про призначення позивача на посаду начальника відділу ДВС слід відмовити.
Крім того, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з ДВС України суми моральної шкоди, оскільки позивач не довів її наявність.
За правилами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В обґрунтування наявності моральної шкоди позивач вказує на те, що бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, однак жодного доказу на підтвердження вказаним обставинам позивачем не надано.
Не пояснює позивач і того, у чому саме полягають його моральні страждання та які обставини призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків. Вказуючи про необхідність докладення додаткових зусиль для організації свого життя позивач не пояснює у чому полягають такі зусилля та яким чином вони пов'язані із непризначенням його на посаду.
Водночас, суд звертає увагу, що протягом спірного періоду позивач продовжує працювати у відділі ДВС.
За таких обставин, враховуючи відсутність пояснень та доказів понесення моральних страждань, у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України в особі її голови щодо непризначення ОСОБА_3 на посаду начальника відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Аляб'єв І.Г.
Судді Крилова М.М.
ОСОБА_2