Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2015 р. Справа № 805/3102/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Слов'янського міського центру зайнятості
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 543 грн. 86 коп.
Слов'янський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 543 грн. 86 коп.
Доводи позовної заяви обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 має заборгованість перед Слов'янським міським центром зайнятості, оскільки на час здійснення виплат з 22.11.2013 року по 18.08.2014 року, згідно даних звірки з Державною фіскальною службою працював на підприємстві ТОВ «Донмас» та отримував дохід, тобто, як вважає позивач, відносився до категорії зайнятого населення.
Враховуючи наведене, Слов'янський міський центр зайнятості просить стягнути з ОСОБА_1 кошти, виплачені в якості допомоги по безробіттю, в розмірі 543 грн. 86 коп. на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його участю не надав.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: 84116, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1.
15.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного та отримання у зв'язку з цим допомоги (а.с. 11).
17.04.2014 року ОСОБА_1 наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 22.11.2013 року (а.с. 16).
Слов'янським міським центром зайнятості проведений обмін даними з ДФС України, в результаті чого встановлено, що ОСОБА_1 отримував доход в період перебування на обліку як безробітний. (а.с. 12-13).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 22.11.2013 року по 18.08.2014 року, згідно даних звірки з Державною фіскальною службою працював на підприємстві ТОВ «Донмас» та отримував дохід (а.с. 25).
Згідно довідки про виплачене матеріальне забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.11.2013 року по 18.08.2014 року сума нарахувань по безробіттю складає 543 грн. 86 коп.
На час звернення позивача до суду з позовною заявою ОСОБА_1 зазначену суму у добровільному порядку не повернув.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю в зазначеній сумі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.
Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
- працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;
- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»;
- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
- які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;
- які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
- працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
- в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Як зазначалось раніше, відповідач перебував на обліку у позивача як безробітний, отримував допомогу по безробіттю та у цей же період займався викладацькою діяльністю за трудовою угодою укладеною з ТОВ «Донмас» та отримував винагороду, тобто, відносився до категорії зайнятого населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
В порушення зазначеної норми Закону відповідач не повідомив центр зайнятості - позивача у справі про те, що працював та ТОВ «Донмас» та отримував винагороду.
Оскільки, центром зайнятості у період з 22.11.2013 року по 18.08.2014 року перераховані кошти відповідачу на випадок безробіття в сумі 543 грн. 86 коп., суд вважає, що позивач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, звернувся до суду з позовом про стягнення таких виплат, тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст. 2, ст. 8 - 15, ст. 94, ст. 128, ст.158 -163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Слов'янського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 543 грн. 86 коп. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (індефікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: 84116, АДРЕСА_1) на користь Слов'янського міського центру зайнятості (р/р № 37172001004278 в Банк ГУ ДКУ у Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23781904) суму виплаченого забезпечення по матеріальному забезпеченню на випадок безробіття в розмірі 543 грн. 86 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Давиденко Т.В.