79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" листопада 2015 р. Справа № 914/1886/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» від 17.08.2015 р., № 1132
на рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2015 року
у справі № 914/1886/15
за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м. Трускавець
про: стягнення 2 880 433,72 грн.
за участю представників сторін:
- прокуратури - ОСОБА_2
- від позивача - ОСОБА_3
- від відповідача - ОСОБА_4
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. апеляційну скаргу ТзОВ «Трускавецький водоканал» прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А. та Данко Л.С.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. в склад судової колегії по розгляду справи № 914/1886/15 внесено зміни, замість судді Галушко Н.А. введено суддю Кузя В.Л.
У зв'язку із перебуванням судді Данко Л.С. у відрядженні, а судді Кузя В.Л. у відпустці, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2015р. в склад судової колегія по розгляду даної справи введено суддів Галушко Н.А. та Матущака О.І.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України представникам сторін та прокурору, що прибули в судове засідання, роз'яснено.
Заяв про відвід складу суду не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.07.2015р. у справі № 914/1886/15 (суддя Долінська О.З.) позов Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено частково, з товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Трускавецький водоканал» на користь позивача стягнуто 1936234,04 грн. основного боргу, 218318,95 грн. пені, 28819,37 грн. - 3% річних та 696903,84 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд покликається на те, що між позивачем та відповідачем з 21.02.2013р. виникли договірні правовідносини з надання послуг по постачанню холодної води та водовідведенню. Оскільки, відповідач взятих на себе зобов'язань по договору належним чином не виконав, надані послуги з водопостачання та водовідведення не оплатив, в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1936234,04 грн. За неналежне виконання зобов'язань по договору, позивач нарахував відповідачу 218318,95 грн. пені, 28976,89 грн. - 3% річних та 696903,84грн. інфляційних втрат. Сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, в свою чергу, належними та допустимими доказами не спростована.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Трускавецький водоканал» оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не надано жодної оцінки доказам в частині проведених розрахунків між сторонами, не проаналізовано об'єми та вартість наданих послуг за спірний період, невірно зазначено спірний період заборгованості- з липня по грудень 2014р., не досліджено платежі, проведені згідно договору №1306 від 21.02.2013р., не проаналізовано призначення платежу за цими розрахунковими документами та не з'ясовано порядок зарахування сплачених коштів, а також не з'ясовано за якими тарифами здійснено розрахунок ціни позову. Крім того, звертає увагу суду на неправильність здіснення нарахування штрафних санкцій. Також, на переконання апелянта, прокурором не доведено підставність звернення до суду з даним позовом, а судом в свою чергу при прийнятті такої позовної заяви до розгляду порушено норми чинного законодавства. В доповненні до апеляційної скарги, відповідач просить звільнити ТзОВ «Трускавецький водоканал» від відповідальності у вигляді нарахованої пені та скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2015р.
Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому, на переконання позивача, підстави для скасування рішення господарського суду Львівської області відсутні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи представника позивача та просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи 21.02.2013р. між КП «Дрогобичводоканал» (виконавець) та ТзОВ «Трускавецький водоканал» (споживач) було укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення., відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а останній взяв на себе зобов'язання проводити відбір у обсязі передбаченому договором та своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковим періодом вважається період з 25 числа кожного місяця по 25 число поточного місяця.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що споживач зобов'язався проводити оплату за воду та стоки шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням до 10 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 26 числа попереднього місяця по 10 число поточного місяця включно, до 30 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 11 числа поточного місяця по 25 число поточного місяця включно. За несвоєчасне проведення остаточної оплати рахунку споживачеві нараховується пеня за кожен день прострочення оплати, у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 7.2.2 договору, відповідач зобов'язався проводити оплату за надані послуги не пізніше 30 числа кожного поточного місяця.
Як встановлено матеріалами справи на виконання умов договору, за період листопад, грудень 2014р., КП «Дрогобичводоканал» надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 3559816,92 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками-фактури № 1306 від 25.11.2014р. і № 1306 від 25.12.2014р. та актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 25.11.2014р. та від 25.12.2014р. (а.с. 23-26).
За наслідками розгляду звернення начальника КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою Львівської області було встановлено, що ТзОВ «Трускавецький водоканал» своїх зобов'язань по договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення своєчасно та належним чином не виконав, заборгувавши при цьому позивачу 1936234,04 грн. Враховуючи порушення ТзОВ «Трускавецький водоканал» умов договору щодо своєчасності оплати наданих послуг позивач, на підставі ст. 625 ЦК України та п. 4.4. договору, нарахував відповідачу 28976,89 грн. - 3% річних, 696903,84 грн. інфляційних втрат та 218318,95 грн. пені, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.2 ст. 902 ЦК України).
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Умовами договору, а саме п.4.4, та п. 4.1. передбачено, що споживач зобов'язався проводити оплату за воду та стоки шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням до 10 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 26 числа попереднього місяця по 10 число поточного місяця включно, до 30 числа 100% вартості спожитої води та скинутих стоків за період з 11 числа поточного місяця по 25 число поточного місяця включно. Розрахунковим періодом вважається період з 25 числа кожного місяця по 25 число поточного місяця. А споживач зобов'язаний проводити оплату протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 7.2.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Дрогобицькою міжрайонної прокуратурою Львівської області за наслідками розгляду звернення начальника КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради було встановлено, що відповідачем, в порушення п. 4.4. та п 7.2.2. договору, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалась оплата наданих КП «Дрогобичводоканал» послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 04.06.2015р. утворилась заборгованість в розмірі 1936234,04 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками-фактури та актами здачі-приймання наданих послуг за листопад-грудень 2014р. (а.с. 23-26).
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 1936234,04 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення позовних вимог в цій частині. Разом з тим, зазначає, що долучені апелянтом до матеріалів справи платіжні доручення від № 372,373 від 12.06.2015р. на суму 9500 грн., № 3057 від 15.06.2015р. на суму 5000 грн., № 3067 від 18.06.2015р. на суму 50000 грн., № 388 від 24.06.2015р. на суму 200000 грн., № 395 від 26.06.2015р. на суму 150000 грн., № 396 від 30.06.2015р. на суму 400000 грн., № 408 від 03.07.2015р. на суму 100000грн., № 3127 від 20.07.2015р. на суму 100000 грн., № 440 від 24.07.2015р. на суму 100000 грн., № 442 від 27.07.2015р. на суму 200000 грн., № 443 від 28.07.2015р. на суму 100000 грн., № 444 від 30.07.2015р. на суму 300000 грн., №445 від 31.07.2015р. на суму 136234,04 грн. не можуть слугувати належними доказами погашення заборгованості за листопад-грудень 2014р., оскільки детальним аналізом вказаних платіжних доручень судом встановлено, що в призначенні платежу зазначено оплату за водопостачання згідно рах. № 1306, однак не вказано за які саме періоди проведено таку оплату і така була зарахована в погашення заборгованості за інші розрахункові періоди.
Що стосується економічної необґрунтованості формування і застосування тарифів з надання послуг водопостачання та водовідведення слід зазначити, що договором передбачено, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, які затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (п. 3.2. договору) і підлягають безумовному застосуванню і виконанню як позивачем так і відповідачем у даній справі.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що з відповідача підлягають стягненню 28819,37 грн. - 3% річних та 696903,84 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що за несвоєчасне проведення остаточної оплати рахунку споживачеві нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати, у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
На виконання даної умови договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 218318,95 грн. В ході перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, скаржник подав доповнення до апеляційної скарги в якому, зокрема, просить звільнити його від відповідальності у вигляді нарахованої пені. Однак, судова колегія відхиляє клопотання скаржника, оскільки таке не було заявлено в суді першої інстанції та не розглядалося в ході вирішення даного спору.
Разом з тим, не приймаються до уваги покликання скаржника про безпідставність звернення прокурора з відповідним позовом, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст. 36-1 вказаного Закону).
У відповідності зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради є виробником послуг водопостачання та водовідведення, забезпечуючи питною водою споживачів у містах Дрогобичі, Стебнику, Трускавці, а також в тридцяти селах Дрогобицького та Стрийського районів Львівської області. При цьому, постачання послуг водопостачання та водовідведення для всіх споживачів, окрім м. Трускавця, здійснюється безпосередньо позивачем. Для забезпечення послугами водопостачання та водовідведення споживачів міста Трускавця було створено ТзОВ «Трускавецький водоканал», який отримує воду від позивача та розподіляє її між споживачами в межах міста Трускавця.
При цьому, частка послуг водопостачання та водовідведення, що надається КП «Дрогобичводоканал» для ТзОВ «Трускавецький водоканал» становить 52 % від усього обсягу вироблених позивачем послуг. Таким чином, невиконання саме відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем спричиняє вкрай складне фінансове становище для позивача. В свою чергу, таке становище спричиняє неможливість виконання КП «Дрогобичводоканал» своїх зобов'язань перед контрагентами, насамперед перед ПАТ “Львівобленерго” за використану електроенергію.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позов заявлено Дрогобицьким міжрайонним прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі комунального підприємства «Дрогобичводоканал».
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2015р. у справі №914/1886/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 06.11.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Матущак О.І.