79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" листопада 2015 р. Справа № 914/1629/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Галушко Н.А.
- ОСОБА_1
Розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ від 03.08.2015р. №14/2-888
на рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р.
у справі №914/1629/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені ОСОБА_2, м. Львів
про стягнення 8 605,07грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_3 - представник;
11.08.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.
У зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Михалюк О.В.
Ухвалами суду від 13.08.2015р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.09.2015р.
У зв'язку з зайнятістю судді Михалюк О.В. в іншому судовому засіданні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у склад судової колегії для розгляду справи № 914/1629/15 внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.
Ухвалою суду від 01.09.2015р., у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 13.08.2015р., розгляд справи відкладено на 13.10.2015р.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Гнатюк Г.М. у відпустці, 13.10.2015р. судове засідання не відбулось.
Ухвалою суду від 20.10.2015р. розгляд справи призначений на 02.11.2015р.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчук Н.М. у відрядженні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 року у склад колегії для розгляду вказаної справи внесено зміни, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Галушко Н.А. та Мирутенко О.Л.
В судове засідання 02.11.2015р. з'явився представник відповідача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України та який надав суду усні пояснення.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено частково та стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З.Гжицького на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанії “Нафтогаз України” 1495,70 грн. - 3 % річних та 317,56 грн. - судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7109,37 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за період з 14.04.2013 р. по 23.08.2013 року та з 14.05.2013 р. по 09.09.2013 року з відповідача згідно ст. 625 ЦК України підлягають до стягнення 1495,70 грн. три відсотки річних. Оскільки, позивач звернувся з позовом по спливу річного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 7109,37 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 7109,37грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З.Гжицького на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанії “Нафтогаз України” 7109,37 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 залишити без змін. Зокрема зазначає, про те, що судом першої інстанції не враховано, що сторони продовжили строк позовної давності згідно ст. 259 Цивільного кодексу України, а згідно п. 9.3 договору № 13/3519-ВТЕ-21 від 28.01.2013р., в тому числі й щодо вимоги про стягнення пені, встановивши його тривалістю у 5 років.
Позивач (скаржник) в судове засідання свого представника не направив, вимог ухвали суду не виконав та не надав довідку з Держказначейства про зарахування сплаченого судового збору до Державного бюджету України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/6446/15 від 12.10.2015р.) та в судовому засіданні просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відхилити, а рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 залишити без змін.
Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 частково скасувати, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз Україна” (продавець) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнології імені ОСОБА_2 (покупець) 28 січня 2013 року укладено договір № 13/3519-ВТЕ-21 про закупівлю природного газу (надалі договір).
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013 року імпортований природний газ в обсязі 125,3 тис. куб. м., а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Продавцем виконано свої договірні зобов'язання, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому - передачі природного газу від 31 березня 2013 року на суму 94167,07 грн. (а.с. 20) та від 30 квітня 2013 року на суму 52211,44 грн. (а.с. 21), скріпленими підписаними повноваженими представниками сторін та печатками.
У позовній заяві Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” вказує, що свої договірні зобов'язання покупець у визначені договором строки не виконав, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання. Оплата за отриманий природній газ за березень та квітень 2013 року проведена з порушенням строків.
Згідно поданого розрахунку відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 1495,70 грн. та відповідно до п. 7.3 Договору пеня у розмірі 7109,37 грн. (а.с. 24).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви. Відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару у встановлений договором строк.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 3% річних обґрунтовані та підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення до стягнення 1495,70 грн. 3% річних.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення покупцем умов 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 7109,37 грн. пені за несвоєчасну оплату вартості природного газу згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 24) у зв'язку з пропущеним строком позовної давності.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідачем до суду першої інстанції подана заява б/н від 06.07.2015р. про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені (а.с. 56).
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Згідно п. 9.3 Договору № 13/3519-ВТЕ-21 від 28.01.2013р., строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5(п'ять) років.
Таким чином враховуючи ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 9.3 Договору, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, а тому приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 7109,37 грн. та задоволення позовних вимог в цій частині.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Львівської області в частині відмови в стягненні 7109,37 грн. пені і в цій частині позов слід задоволити, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.
Посилання відповідача на те, що сторони не домовились письмово окремим договором про збільшення позовної давності спростовується п. 9.3 наявного в матеріалах справи договору, який підписаний сторонами.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача - Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З. Гжицького. При цьому, виходячи із задоволення позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції становить 1827,00 грн.
Однак, враховуючи, що скаржник не подав суду доказів зарахування судового збору до Державного бюджету України за подання апеляційної скарги, такий слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України в сумі 913,50 грн.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 в частині відмови у позові щодо стягнення пені - скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити.
Стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З.Гжицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, код ЄДРПОУ 00492990) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7109,37 грн. пені.
3. В решті рішення господарського суду Львівської області від 06.07.2015р. у справі №914/1629/15 залишити без змін.
4. Стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З.Гжицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, код ЄДРПОУ 00492990) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1827,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.
5. Стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З.Гжицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, код ЄДРПОУ 00492990) в дохід Державного бюджету України 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови
виготовлено 06.11.2015р.