Копія
Справа № 127/20943/14-ц Провадження № 22-ц/772/2552/2015Головуючий в суді першої інстанції Романчук Р. В.
Категорія 27Доповідач Медяний В. М.
"02" листопада 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
головуючого : Медяного В.М.,
суддів : Пащенко Л.В., Зайцева А.Ю.,
при секретарі : Агеєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2014 року, -
встановила:
У вересні 2014 року позивач ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначає, що 23.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (21.12.2009 року змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_2 укладено договір по надання кредиту №11082926000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 41 000 доларів США 00 центів, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.11.2016 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом в розмірі 12,8 % річних.
03.02.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 щодо зміни схеми погашення кредиту. Сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись, як номер договору, зазначений при його укладені, а саме №11082926000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11082926001.
03.02.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком '"УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Також змінився кінцевий строк погашення кредиту - 22.11.2024 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №64112 від 23.11.2006 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.
Банк свої зобов'язання за договором виконав, на відміну від боржника, який зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 08.09.2014 року виникла заборгованість перед банком на загальну суму 34 743 долари США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 445 493 грн. 23 коп.
07.08.2014 року позивачем було направлено відповідачам вимоги про погашення простроченої заборгованості. Однак відповідачі свої зобов'язання перед позивачем не виконують, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Заочним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2014 року позов ПАТ '"УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором кредиту №11082926000 від 23.11.2006 року в розмірі 34743 долари США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 445493 грн. 23 коп., з яких: 29668 доларів США 35 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 380413 грн. 52 коп. - кредитна заборгованість; 4644 долари США 84 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 59557 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам; 86 доларів США 75 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 1112 грн. 32 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 343 долари СІІІА 96 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 4410 грн. 32 коп. - пеня за прострочення сплати процентів, а також 3654 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених та документально підтверджених судових витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2015 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який також діє і в інтересах відповідача ОСОБА_3, апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача ПАТ "УкрСиббанк" - Григоренко С.В. апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність на необґрунтованість. Просила рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів за пропозицією представників сторін у справі з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок неодноразово надавала сторонам строк для укладення мирової угоди. Однак, до мирової угоди сторони не дійшли.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.
Згідно статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 23.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (21.12.2009 року найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство ''УкрСиббанк") та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №11082926000.
Відповідно до умов даного кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 41 000 доларів США 00 центів, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.11.2016 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом в розмірі 12,8 % річних.
03.02.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1, щодо зміни схеми погашення кредиту. Сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись, як номер договору, зазназначений при його укладені, а саме №11082926000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11082926001.
03.02.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Також змінився кінцевий строк погашення кредиту - 22.11.2024 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №64112 від 23.11.2006 року.
Згідно умов договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором, позивач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
Позивачем 07.08.2014 року відповідачам було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, на які останні не реагують.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, однак позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 08.09.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 34 743 долари США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 445 493 грн. 23 коп., яку суд першої інстанції і стягнув солідарно з відповідачів.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не вбачає законних підстав, передбачених ст. 303 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційної скарги.
Встановлено, що на відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання за укладеним 23.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (нині ПАТ ''УкрСиббанк") та ОСОБА_2 договором про надання кредиту №11082926000, внаслідок чого станом на 08.09.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 34743 долари США 90 центів, що за курсом НБУ станом на 08.09.2014 року становить 445 493 грн. 23 коп.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 згідно п. 2.2. укладеного між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" договору поруки №64112 від 23.11.2006 року, зобов'язалася відповідати в повному обсязі за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, її відповідальність разом з позичальником є солідарною, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення даного позову.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статей 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з статей 525, 526. 530, 536, 543 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку.
Колегія суддів не може погодитись з посиланнями скаржника ОСОБА_2 на начебто не підписання ним додаткових угод до договору про надання кредиту, оскільки в суді першої інстанції дані обставини він не оспорював, до суду із зустрічним позовом про визнання даних угод недійсними та з клопотанням про призначення експертизи у даній справі не звертався.
Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про зміну банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами починаючи з 31.03.2008 року.
Встановлено, що листами від 22.02.2008р. за №91285 та від 27.07.2008р. за №83204ДР банком було повідомлено скаржника про застосування розміру відсоткової ставки вдвічі на прострочену суму заборгованості та зміни відсоткової ставки, які останнім було отримано, що підтверджується відповідними листами та повідомлення про направлення та вручення.
Крім цього, відповідно до п.1.3.1., п.1.3.2. та п.9.2. кредитного договору передбачено право банку збільшувати розмір процентної ставки у разі настання обставин передбачених кредитним договором та в порядку передбаченому цим договором, а саме процентна ставка встановлюється у розмірі 12,8 % річних по закінченню кожного наступного місяця кредитування остання підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. кредитного договору.
Відповідно п. 1.3.2. кредитного договору, сторони домовились, що у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч. 1 п. 9.2. кредитного договору, банк може встановити новий розмір процентної ставки за користування кредитом.
Відповідно п. 9.2. кредитного договору та вимог ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії кредитного договору банк відповідно до умов п. 1.3.1. кредитного договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої передбаченої кредитним договором обставини в т.ч. за порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто неналежне виконання умов цього договору), в наступному порядку:
- банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня змінити розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника;
-такий новий розмір процентної ставки за кредитним договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору.
Відповідно до абз.2 ст.9.2. кредитного договору, у випадку незгоди із встановлюваним нового розміру процентної ставки, позичальник у термін 7 днів даті початку дії нової процентної ставки, зобов'язується надати банку свою незгоду із такою новою ставкою.
Відповідно до п.9.4. кредитного договору, зміни до договору оформляються шляхом підписання сторонами відповідних угод до нього, крім випадків коли цим договором прямо передбачено, що зміни його умов не потребують укладання будь-яких додаткових угод.
Таким чином встановлено та підтверджується доказами у справі те, що позичальник був повідомлений про зміну розміру відсоткової ставки та застосування банку штрафних санкцій на прострочену заборгованість у двічі збільшену від діючої та своєї незгоди відповідно абз.2ст.9.2. кредитного договору не надав, а фактично прийняв дану зміну, що підтверджується фактом здійснення ним сплати чергових платежів по нарахованих та прострочених відсотках починаючи з 31.03.2008 року.
Також колегія суддів не погоджується з твердженням представника відповідача ОСОБА_3 про наявність підстав для припинення поруки.
Так, згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно положення ч.2 ст. 543 ЦК України, відповідно до якої солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Несплата чергового платежу, на умовах Договору про надання споживчого кредиту, положень ст. 1050 ЦК України надає кредитору право на пред'явлення вимог щодо повного погашення заборгованості.
Крім цього, прострочення виконання зобов'язань за умовами ст.ст. 533, 534 ЦК України, положень п.2.2. Договорів поруки, кредитор має право пред'явити свої вимоги до поручителя.
Відповідно до положень ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійсиення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Встановлено, що при укладенні договору поруки сторони не укладали будь-який графік платежів, натомість п.п. 1.1.. 1.2. Договору поруки сторонами підтверджено, що поручитель відповідає за повернення всієї суми кредиту, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інший термін виконання такого зобов'язань (передбачений розділом 11 порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку).
Тобто, поручителі відповідають за всю суму кредиту, а не його частину чи виконання частинами, відтак припинення поруки в частині зобов'язань суперечить як суті поруки, як способу забезпечення зобов'язань, так і умовам договору поруки.
За укладеним кредитним договором ОСОБА_2 надано кредит, встановлено зобов'язання по поверненню кредитних коштів, відсотків та інших платежів, визначених умовами Кредитного договору та встановлено порядок виконання зобов'язання частинами (щомісячно).
Відповідно до положень ч.2 ст. 1050 ІІК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З огляду на це, спірні відносини передбачають солідарний обов'язок ОСОБА_3 за виконання зобов'язань ОСОБА_2 в повному обсязі, враховуючи строк зобов'язання, та передбачають можливість виконання нього зобов'язання частинами.
Відповідно до положень ст.. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Часткове погашення зобов'язання, визначене умовами Кредитного договору шляхом щомісячного погашення не є встановленням окремих зобов'язань, а є визначенням порядку виконання зобов'язання частинами, що повністю відповідає вимогам статей 529, 1050 ЦК України.
Припинення поруки пов'язується з настанням строку виконання основного зобов'язання, а не після настання строку виконання частинами.
Невиконання свого обов'язку щодо виконання зобов'язання частинами не змінює строк основного зобов'язання, а свідчить про порушення порядку часткового виконання зобов'язань, визначеного умовами Кредитного договору, враховуючи приписи ст. 529 ЦК України, та тягне за собою наслідки, визначені ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Строк виконання основного зобов'язанням визначений умовами кредитного договору - якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору, що підтверджується положеннями п.1.2.2 Кредитного договору.
З огляду на це, перебіг шестимісячного строку в даному випадку для припинення поруки розпочинається виходячи із застосування кредитором права на дострокове повернення кредитних коштів згідно розділу 11 кредитного договору
Враховуючи те, що позивач пред'явив даний позов до відповідачів щодо солідарного стягнення з них заборгованості 22.09.2015 р., тобто майже в місячний строк після визнання строку повернення кредиту в повному об'ємі достроково, тому позивачем не було пропущено строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України.
Зазначена позиція підтверджується також і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України за № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин», згідно п. 24 якої роз'яснено що, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.
Інші доводи апеляційної скарги, що наведені на її обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим судом по справі рішенням та його суб'єктивної переоцінки, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :підпис. В.М. Медяний
Судді :підписи. Л.В. Пащенко
А.Ю. Зайцев
Згідно з оригіналом.
Суддя : В.М. Медяний