Справа № 128/964/14-ц Провадження № 22-ц/772/2974/2015Головуючий в суді першої інстанції Ганкіна І. А.
Категорія 2 Доповідач Голота Л. О.
06 листопада 2015 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Голота Л.О.,
суддів: Стеблюк Л.П., Іванюк М.В.,
при секретарі: Агєєва Г.В.
за участю: представника апелянта ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду від 07.09.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом стягнення ? частки вартості майна, -
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.
Позивач неодноразово збільшував свої позовні вимоги, у кінцевій заяві про збільшення розміру позовних вимог від 31.08.2015 року ОСОБА_4 просив: 1. визнати незакінчене будівництвом та не прийняте в експлуатацію новостворене нерухоме майно, набуте ОСОБА_4 за час шлюбу з ОСОБА_5 ( матеріали, обладнання, роботи, вироби, конструкції, експлуатаційні витрати тощо, які були використані в процесі цього будівництва) у : прибудові літ. «А1»,відкритій веранді літ. «а2»,сараї літ. «Ж», сараї літ. «К», убиральні «З», асфальтно-бетонному покритті, огорожі, системі електропостачання та газопостачання у прибудові літ «А1», що знаходяться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 181 417, 93 грн. - спільною сумісною власністю подружжя; 2. стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 ? вартості майна , що є спільною сумісною власністю подружжя в сумі 90 708, 96 грн., припинивши його право на частку у спільному майні; 3. інші позовні вимоги (1. про визнання майна набутого за час шлюбу, а саме: стінку виробництва Львівської меблевої фабрики, м»який куточок, диван-ліжко, два крісла з журнальним столиком і двома пуфами, набір меблів для спальні, два столи розкладні, набір меблів для кухні, набір меблів для вітальні, два дивани в дитячу кімнату, газову плиту, посуд, мікрохвильову піч, телевізор з відеомагнітофоном, електрочайник, кухонний комбайн, тумбу під телевізор, телевізор «Електрон», комп»ютер і стіл під нього, килими настінні в кількості 5 шт., покриття на підлогу в кількості 3 шт., люстри у кімнати в кількості 5 шт., які знаходяться в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя; 2. про стягнення з відповідача на користь позивача ? вартості вищезазначеного рухомого майна залишити без розгляду.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.09.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з»ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання майна набутого за час шлюбу, а саме: стінку виробництва Львівської меблевої фабрики, м»який куточок, диван-ліжко, два крісла з журнальним столиком і двома пуфами, набір меблів для спальні, два столи розкладні, набір меблів для кухні, набір меблів для вітальні, два дивани в дитячу кімнату, газову плиту, посуд, мікрохвильову піч, телевізор з відеомагнітофоном, електрочайник, кухонний комбайн, тумбу під телевізор, телевізор «Електрон», комп»ютер і стіл під нього, килими настінні в кількості 5 шт., покриття на підлогу в кількості 3 шт., люстри у кімнати в кількості 5 шт., які знаходяться в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя та про стягнення з відповідача на користь позивача ? вартості вищезазначеного рухомого майна залишені без розгляду.
Підставами для скасування рішення Вінницького районного суду від 07.09.2015 року є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18.01.1989 року по 13.11.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до довідки № 2558 від 18.10.2013 року за підписом селищного голови Стрижавської селищної ради ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2000 року по 2009 рік. Даний житловий будинок розділений на дві частини: в одній частині проживає колишня дружина ОСОБА_5 та її діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в другій частині проживають батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_6 /т.1 а.с.7/
Відповідно до свідоцтва № 59 про право особистої власності на домоволодіння виданого 13.11.1997 року власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_6./т.1 а.с42/
Житловий будинок та господарські споруди домоволодіння АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0, 1500 га, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 14.06.2005 року перебуває у приватній власності ОСОБА_6 /т.1 а.с 179 зворот)
Згідно технічного паспорту та інвентарної справи оглянутої в судовому засіданні судом було встановлено , що будинковолодіння складається з житлового будинку « А», житлової прибудови «А1», прибудови «а», відкритих веранд «а1», «а2», бані «Б», навіса «б», ? частини сараю «В», ? частини літньої кухні «В», ? частини гаражу «В», сараїв «в-1, в-2», «К», «Ж», убиральні «З», і «Д-1», погрібів «п/В» та «п/Ж», огорожі №1-3 та колодязя.
Приміщення, які позивач просить визнати спільною сумісною власністю подружжя на технічному паспорті відображені, як самочинно збудовані. /т.1 а.с. 239/
З технічного опису і оцінки господарсько-побутових будівель вбачається, що сарай «Ж» збудовано у 2001 році, сарай « К» у 2000 році, убиральня «З» - 2003 році. / т.1 а.с 244/
Житлова прибудова « А-1» та відкрита веранда « а2», за пояснення обох сторін, та технічному опису підвалів, надбудов і добудов збудовані 2001 році. / т.1 а.с. 242/
Представниками сторін визнано, що спірні об'єкти та асфальтно-бетонне покриття були споруджені у період шлюбу подружжя ОСОБА_8.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є недоведеними та при зверненні до суду позивачем був пропущений строк позовної давності.
З такими висновками суду колегія повністю погодитись не може з наступних підстав.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно п. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Згідно п.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно п.6 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником ( користувачем) земельної ділянки, на які воно розміщене.
Враховуючи, що спірні приміщення призначені для обслуговування будинку АДРЕСА_1 Вінницького району, який на праві власності належить третій особі, збудовані на земельній ділянці, яка також знаходиться у власності ОСОБА_6, колегія суддів приходить висновку, що підстав для визнання самочинно збудованих спірних будівель об'єктом спільної сумісної власності та стягнення ? частини їх вартості з ОСОБА_5 немає, оскільки вона не набуває права на спірні будівлі, так як будівництво на земельній ділянці, яка забудовнику не відводилась, не дає підстав для визнання за ним права власності на них. ( правова позиція ВСУ справа № 6-42цс12 від 16.05.2012р.)
Крім того, доказів того, що позивач та відповідачка, як подружжя приймали участь у будівництві спірних будівель та поліпшенні і облаштуванні території асфальтним покриттям та парканом суду надано не було.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .
Пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково відмовив у позові одночасно з підстав недоведеності позовних вимог та пропуску строку звернення з позовом до суду.
За таких обставин, рішення суду не може залишатись в силі , оскільки воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з»ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлені факти, колегія суддів приходить висновку, про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незакінченого будівництвом та неприйнятого в експлуатацію новоствореного нерухомого майна (матеріали, обладнання, роботи, вироби, конструкції, експлуатаційні витрати тощо, які були використані в процесі цього будівництва) у прибудові «А1», відкритій веранді «а2», сараях «Ж», «К», убиральні «З», асфальтно-бетонному покритті, огорожі, системі електропостачання та газопостачання у прибудові «А1», що знаходяться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення ? частини вартості цього майна з підстав їх недоведеності.
На підставі ст.ст.331, 336 ЦК України, ст.60 СК України, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати рішення Вінницького районного суду від 07.09.2015 року.
Постановити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_6 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом стягнення ? частини вартості цього майна відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Голота Л.О.
Судді: Стеблюк Л.П.
Іванюк М.В.
+