Справа № 148/1560/15-ц
04 листопада 2015 року м.Тульчин
Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Карнауха А.П.
при секретарі Грабовській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,
ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.
07.01.2015 року помер його батько - ОСОБА_3, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,6672 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шпиківської селищної ради та належала померлому на підставі державного акту на право власності на землю серії ВН № 109426 від 31.01.2003 року. За життя ОСОБА_3 спадковим майном не розпорядився, заповіту не склав.
Дружина померлого, спадкоємиця першої черги, померла 14 лютого 2014 року. Оскільки позивач є сином спадкодавця, то відповідно до ст.1261 ЦК України він також є спадкоємцем першої черги за законом. Спадщину він прийняв, подавши до Тульчинської державної нотаріальної контори відповідну заяву.
Відповідачка у справі ще за життя батька повідомляла, що їй від батька нічого не потрібно, на майно вона не претендує. Воно її не цікавить і спадщину приймати вона не має наміру. Проте, позивачу стало відомо, що вона також претендує на прийняття спадщини. Позивач вважає, що відповідачка не має права на спадкування після смерті батька.
02.10.2008 року Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи було надано висновок, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи і потребує сторонньої допомоги. За життя батько позивача потребував постійного стороннього догляду і фактично перебував у безпорадному стані. Позивач постійно доглядав за ним, ніс витрати на його утримання та вчиняв всі необхідні дії щодо його догляду, матеріального забезпечення та утримання самостійно без сторонньої допомоги. Йому було важко самому здійснювати догляд за батьком.
Відповідачка є дочкою спадкодавця. Вона не виконувала свого обов»язку з утримання батька, матеріальної допомоги не надавала. За період з 2014 року взагалі не відвідувала спадкодавця. В період часу, коли він був непрацездатним і потребував матеріального забезпечення в зв»язку з важким захворюванням, яке супроводжувалось постійною потребою в лікуванні, участі в цьому не приймала. Вона також не оглядала хворого, не цікавилась станом його здоров»я, не відвідувала його та не вчиняла жодних інших дій щодо утримання та надання йому будь-якої допомоги, усвідомлюючи необхідність надання йому невідкладної допомоги та підтримки. Вона також не надала жодної матеріальної допомоги під час проведення організації поховання.
Просить суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом щодо спадщини, відкритої внаслідок смерті її батька - ОСОБА_3, померлого 07 січня 2015 року в смт.Шпикові Тульчинського району Вінницької області.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив, що додаткових пояснень з приводу заявлених позовних вимог він не має. Позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_4, в судовому засіданні позов підтримав, на його задоволенні наполягав. Пояснив суду, що всі аргументи обґрунтованості позову викладені письмово у позовній заяві. Те, що відповідачка не здійснювала догляд за батьком, який потребував сторонньої допомоги йому відомо зі слів сусідів. Факт ухилення відповідачки від виконання своїх обов»язків по догляду за хворим батьком в судовому порядку не встановлювався.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила наступне. Хворого батька вона відвідувала і доглядала. Сусіди на неї ображені, бо вона їх вигнала із поминок, оскільки вони себе нечемно поводили. Від батька вона допомоги не отримувала. Батько заповіт не склав. Як спадщина залишився пай. Вона проживала окремо від батька. Її брат - позивач, теж жив окремо. З її батьком жив її син, якому 15 років. Мама її померла 13.02.2014 року. Після цього її син ще 2 місяці жив у діда. Заяву про прийняття спадщини вона подавала. Брат теж подавав. Свідоцтва про право на спадщину вона не отримувала. Чи отримував брат, вона не знає. Рішення суду щодо ухилення від обов»язків по догляду за хворим батьком немає.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідачку у покійного вона не бачила. За будинком вона постійно не спостерігала. ОСОБА_3 їй говорив, що влітку 2014 року його побила дочка. Позивач до батька приходив. Не знає чи звертався до селищної ради покійний з приводу такої поведінки дочки. Вона постійно до нього не ходила. Інвалідом 1 групи він був 3-4 останніх роки. Чи отримував він соціальну допомогу як інвалід вона не знає. Проживав він сам. Рік жив сам. Не знає чи притягувалась відповідачка до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов»язків як дочки щодо хворого батька. Хто був власником будинку покійного вона не знає.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що покійного ОСОБА_3 вона знала. Він заходив до неї. Відповідачка за живої матері ще до нього ходила. Це було 7-8 років тому. Бійки між покійним та відповідачкою вона не бачила. Чула про неї зі слів сусідів. ОСОБА_3 рік жив сам. Приблизно 2-3 місяці з ним жив позивач.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивач хоче свого кутка, бо проживає зараз у співмешканки. Батька його він знав. Знає і відповідачку. Вона свого батька не доглядала. Її син ОСОБА_8 жив із дідом 10 років. ОСОБА_8 14 років. Бійки між відповідачкою та покійним він особисто не бачив. Жінка покійного померла у 2013 році.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона була подругою мами позивача. Саша турбувався про сім»ю. Він жив із батьком до самої смерті останнього. Надавав батьку допомогу. Коли покійному робили операцію вона не пам»ятає. Тоді ним опікувався ОСОБА_9. ОСОБА_2 вона ніколи не бачила у батька. Вона побила батька, коли того привезли після операції. ОСОБА_3 через сусідів просив, щоб дочка до нього прийшла.
Позивач був у м.Москві коли покійному робили операцію.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що позивач та відповідачка не можуть поділити спадщину, тому судяться. Саша разом із ним працював у м.Москві. За Сашині гроші покійному робили операцію. За життя батька позивач жив із ним. Він особисто не бачив як побили ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона не чула від покійного, щоб його хтось бив. Позивач та ОСОБА_12 були на заробітках, коли покійному робили операцію. Це неправда, що відповідачка ухилялась від допомоги батьку.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що відповідачка ходила до батька та надавала йому допомогу.
Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів вбачається наступне.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 303981, виданого виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району 08.01.2015 року ОСОБА_3 помер 07.01.2015 року в смт.Шпикові Тульчинського району.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-АМ № 427571, виданого Шпиківською селищною радою 06.07.1980 року ОСОБА_3 був одружений із ОСОБА_13, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3.
Згідно свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 294486, виданого виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району 01.07.2014 року ОСОБА_14 померла 14.02.2014 року в смт.Шпикові Тульчинського району.
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 109426, виданого 31.01.2003 року, ОСОБА_3 належить земельний пай розміром 2,6672 га, розташований на території Шпиківської селищної ради.
За довідкою Шпиківської селищної ради № 44 від 26.01.2015 року ОСОБА_1 здійснював догляд за батьком,а також виконував усі роботи по господарству та обробляв присадибну земельну ділянку. Дочка ОСОБА_2, що проживає по цій же вулиці, зі слів сусідів ОСОБА_10 С,А.. ОСОБА_9, ОСОБА_5 протягом 2014 року батька не навідувала, жодної допомоги не надавала.
Згідно експертного висновку № 454 від 25.10.2008 року захворювання ОСОБА_3 пов»язане із наслідками аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної допомоги серії АС № 023031, виданої 02.10.2008 року, ОСОБА_3 був інвалідом 1 групи та потребував сторонньої допомоги.
Згідно довідки № 1153 від 20.08.2013 року, виданої Шпиківською селищною радою, ОСОБА_2 не працює з 01.07.2006 року та здійснює догляд за батьком, інвалідом 1 групи.
Згідно акта обстеження матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов життя сім»ї від 20.08.2013 року, складеного комісією Шпиківської селищної ради, ОСОБА_2 здійснює догляд за батьком - ОСОБА_3, інвалідом 1 групи, який потребує постійного стороннього догляду
Згідно такого ж акта від 13.01.2014 року ОСОБА_2 здійснює догляд за батьком - ОСОБА_3, інвалідом 1 групи, який потребує постійного стороннього догляду.
Із відповіді начальника Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 16.09.2015 року № 8947 вбачається, що за зверненням відповідачки по факту незаконного вивезення речей з території спільного домогосподарства братом - ОСОБА_1, проведена перевірка. ОСОБА_2 О,В. рекомендовано звернутись до суду.
Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, покази свідків, дослідивши надані ними письмові докази, оцінюючи їх відповідно до ст.212 ЦПК України, підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов»язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи ( інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов»язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов»язку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, чи інші заінтересовані особи із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - ухилення особи від виконання обов»язку щодо утримання спадкодавця до суду не звертались.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані.
Відповідно до ст.172 ч.1 СК України повнолітня дочка, син зобов»язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
В судовому засіданні позивачем не надано переконливих доказів, що відповідачка саме ухилялась від прояву турботи, надання допомогу своєму батькові.
Зокрема, покази допитаних у судовому засіданні свідків суперечать довідкам Шпиківської селищної ради за 2013,2014 роки, за якими ОСОБА_2 надавала допомогу спадкодавцеві.
Судом також не встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, яка відповідно до ст.202 СК України як дочка ОСОБА_3, який був непрацездатним - інвалідом 1 групи, зобов»язана була матеріально утримувати останнього, оскільки він потребував такої матеріальної допомоги. Суду не надано доказів, що ОСОБА_3 не отримував пенсії, іншої допомоги, тому був матеріально незабезпеченим.
До того ж, обов»язок щодо утримання та надання допомоги непрацездатним батькам мають всі повнолітні діти. Виконувати цей обов»язок вони можуть як почергово, так і спільно. Позивачем в суді доведено, що він здійснював догляд за своїм батьком у 2015 році. У 2013, 2014 роках батькові допомагала відповідачка. Ця обставина сторонами не оспорювалась.
Відповідно ж до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах від 19.03.2008 року, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов»язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов»язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свої обов»язки, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім того, слід враховувати чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
В судовому засіданні позивач стверджував, що він надавав батькові потрібну допомогу і з цим погодилась відповідачка, але не надав доказів, що цієї допомоги було недостатньо.
До того ж, в судовому засіданні позивачем не доведено, що відповідачка умисно ухилялась ( на думку позивача) від надання ОСОБА_3 допомоги, могла але не хотіла надавати таку допомогу.
За таких обставин ОСОБА_2 не може бути усунена від права на спадкування за законом щодо спадщини, відкритої після смерті її батька - ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.1224 ЦК України, ст..ст. 172,202 СК України. ст.ст.11, 212, 215-219 ЦПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а особою яка брала участь у розгляді справи,але не була присутня в судовому засіданні з дня отримання копії рішення, до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд .
Суддя: