03 листопада 2015 року м. Київ К/800/66400/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014
у справі № 820/15343/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт"
до Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014, адміністративний позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перед початком судового засідання ОСОБА_1. було подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з ліквідацією юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт".
Ознайомившись з клопотанням про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки до нього не додано довіреність на підтвердження повноважень особи, яка підписала вказане клопотання.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Інтеропт-Імпорт" щодо правильності визначення митної вартості товарів, ввезених за митними деклараціями за період 2013 - 2014 роки в зоні діяльності Дніпропетровської, Південної та Харківської митниць Міндоходів, за результатами якої складено акт від 14.07.2014 №30/2014/20-40/38386247, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- п.1 ч.1 ст.279, ст.278, ст. 58 та ст.59 Митного кодексу України, щодо невірного визначення бази оподаткування товарів митом у зв'язку із заниженням митної вартості занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 1074221,53 грн.;
- п.187.8 ст.187 та п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість по товарах, що ввозяться на митну територію України на загальну суму 2382325,26 грн.
На підставі висновків акта перевірки, податковим органом 07.08.2014 були прийняті податкові спірні повідомлення-рішення: №0000582210 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 2977906,57 грн., №0000592210 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 1342776,91 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів (від 17.06.2013 № 20130617 з Trinity GmbH, від 01.12.2013 №W-2-2013 з Wiesenhof International GmbH and Co/KG, від 18.02.2013 №1-2013/02/18 з Trade Ltd., S.A., від 18.02.2014 №20140218-1 з Westfleisch eG та від 25.03.2014 №20140325 з Vion Sales West B.V.).
У межах виконання зобов'язань за вказаними контрактами, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці вантажно-митні декларації разом із необхідним пакетом документів, які було прийнято посадовою особою митного органу та дозволено ввезти товар, зазначений у ВМД, на територію України. Зазначені вантажно-митні декларації та документи, додані до них, наявні в матеріалах справи.
Отже, як було вірно встановлено судами, під час проходження митного контролю позивачем були подані всі необхідні документи, посадовою особою митного органу було здійснено перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначено у ВМД. У митному оформленні товару позивачу відмовлено не було.
Подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Застосування відповідачем ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є необґрунтованим, оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, самі по собі відомості даної системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для висновку про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого висновку характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання спірними податковими повідомленням.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль