03 листопада 2015 року м. Київ К/800/51303/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Миколаївський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій при проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій при проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести з 1 квітня 2013 року перерахунок його пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13 березня 2013 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року».
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язано провести ОСОБА_1 з 1 квітня 2013 року перерахунок розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 51, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року», у розмірі 20 % місячного грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу з 1 квітня 2013 року перерахунку пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 з 1 квітня 2013 року перерахунок розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії та виплачувати пенсію з 1 квітня 2013 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 51, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889», у розмірі 20 % місячного грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року скасовано постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року.
У касаційних скаргах ставиться питання про скасування постанови та ухвали суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. З грудня 2006 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як звільнений з військової служби у запас.
У квітні 2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13 березня 2013 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року». Однак, у здійсненні перерахунку пенсії йому було відмовлено з посиланням на те, що вказана позивачем винагорода не має постійного характеру, виплачується військовослужбовцям за місцем їх служби в межах кошторисних призначень на поточний рік.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої підп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року» у розмірі 20 % місячного грошового забезпечення, оскільки ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, зміна або введення нових видів яких є підставою для перерахунку пенсії.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13 березня 2013 року) щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до переліку основних та додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсії, а тому не може бути підставою для перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада
2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України постановою № 889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
На час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (п. 1).
Відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Надалі до Постанови № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.
13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року» (далі - Постанова № 161), згідно з якою назва і п. 1 Постанови № 889 викладені в новій редакції.
Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно п. 2 Постанови № 161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.
При цьому зміни, що вносилися до постанови № 889, істотно не зачіпали положень п. 2 цієї постанови.
На виконання Постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489) з наступними змінами (далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Згідно п. 5 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктом 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
В силу положень п. 10 Інструкції командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци 2, 3 п. 5 Інструкції у редакції від 15 листопада 2010 року).
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13 березня 2013 року), має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 15 липня 2014 року (справа № 21-234а14).
За таких обставин, коли щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13 березня 2013 року), не може бути підставою для перерахунку пенсії позивача згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки має тимчасовий характер, її виплата дозволена за наявності наказу командира військової частини залежно від настання спеціальних обставин, розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Обґрунтованим також є і висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
За своєю правовою природою нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Враховуючи викладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, на яку посилається позивач як на нововиявлену обставину, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у розумінні ст. 245 КАС України.
Мотиви та доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційних скарг про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційних скарг правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк