04 листопада 2015 року м. Київ К/800/13340/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
за участю представників сторін: позивача - Бабійчук О.А.,
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р.
у справі № 802/4472/13-а
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про скасування податкової вимоги щодо стягнення податкового боргу, -
У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (далі - позивач, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач-1, Вінницька ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкову вимогу від 11.06.2013 р. № 853-19.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: скасовано податкову вимогу Вінницької ОДПІ від 11.06.2013 р. № 853-19; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р.
Також, у зв'язку із тим, що з початку 2014 року підприємство позивача як платник податків перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, до Вищого адміністративного суду України звернулась із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач-2, СДПІ з ОВП у м. Львові), в якій просила суд скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно поданої 11.02.2013 р. податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, оподатковуваний прибуток ПАТ «Вінницягаз» склав 124 111 837 грн., відповідно, податок на прибуток - 26 062 486 грн. Таким чином, позивач в І кварталі 2013 року був платником авансового платежу з податку на прибуток та протягом січня-квітня 2013 року сплачував авансові платежі з вказаного податку.
Разом з тим, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року за підсумками І кварталу 2013 року позивачем не отримано оподаткований прибуток, і, відповідно, податок на прибуток за цей період склав 0,00 грн., а тому ПАТ «Вінницягаз» у ІІ-IV кварталах 2013 року не сплачувало авансові внески.
Позивачем до Вінницької ОДПІ було направлено лист від 28.05.2013 р. за № 03/2-26-1460, у якому повідомлялось про припинення нарахування авансових внесків починаючи з ІІ кварталу 2013 року та про те, що в подальшому податкові зобов'язання ПАТ «Вінницягаз» буде визначати на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. При цьому, відповіді на лист чи заперечень на вказані у ньому обставини відповідачем-1 на той час не надавалось.
З обставин справи встановлено, що від'ємний оподатковуваний прибуток виник за рахунок пільги щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств енергетичної галузі в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами відповідно до пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України.
11.06.2013 р. Вінницькою ОДПІ сформовано та пред'явлено ПАТ «Вінницягаз» податкову вимогу № 853-19 про сплату податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 665 509 грн.
Вказана вимога вмотивована тим, що в рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» податкової декларації за І квартал 2013 року позивачем зазначено 31 173 736 грн., тому відповідачем-1 зроблено висновок, що ПАТ «Вінницягаз» має сплатити авансові внески.
Також, з матеріалів справи слідує, що станом на 01.07.2013 р. проведено звірку розрахунків з Вінницької ОДПІ за період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р. по податку на прибуток з урахуванням даних декларації по прибутку за І квартал 2013 року, що підтверджується актом звірки № 3812-20 від 04.07.2013 р., в якому зазначено, що у підприємства рахується переплата по сплаті податку на прибуток в сумі 4 157 296,31 грн.
Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що, оскільки, як вважає суд, позивачем помилково ототожнюються поняття «збиток» та «прибуток, звільнений від оподаткування», про який не йдеться в абзаці 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а тому позивач в 2013 році є платником авансових внесків.
Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до абзаців 1, 4, 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму передбачених інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2013 році ПАТ «Вінницягаз» виконувало інвестиційну програму, на виконання якої підприємством понесені витрати в сумі 92 785 635 грн.
Таким чином, враховуючи зазначене та виходячи з положень пункту 154.8 статті 154 Податкового кодексу України, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивач, як підприємство паливно-енергетичного комплексу та виконавець інвестиційної програми звільняється від оподаткування прибутку підприємства.
Крім того, у рядку 14 «Податок на прибуток, звітний (податковий) період (рядок 11+ рядок 12 - рядок 13)» декларації за І квартал 2013 року ПАТ «Вінницягаз» задекларовано від'ємне значення - 2 740 466 грн., яке виникло внаслідок понесення позивачем витрат на виконання інвестиційної програми, що свідчить про відсутність податкових зобов'язань з податку на прибуток у звітному періоді.
Відповідно до податкового законодавства України сума авансових платежів розраховується із розміру нарахованого податку на прибуток, як слідує з обставин справи, внаслідок пільги, наданої позивачу статтею 154 Податкового кодексу України у ПАТ «Вінницягаз» за підсумками І кварталу відсутній оподатковуваний дохід, а тому позивач у 2013 році не є платником авансових внесків.
При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене враховане не було.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Вінницькою ОДПІ сформовано спірну податкову вимогу, якою визначено податкове зобов'язання зі сплати авансового внеску за травень 2013 року всупереч нормам матеріального права, а тому така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. у справі № 802/4472/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко