03 листопада 2015 року м. Київ К/800/8985/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Стрелець Т.Г.
Донець О.Є
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДП "Завод імені В.О.Малишева" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ДП "Завод імені В.О.Малишева" до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішення,
встановила:
Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" звернулося з позовом, в якому просило суд скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова № 569 від 21.05.2013 р. про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На зазначену касаційну скаргу надійшло заперечення відповідача, у якому останній рішення суду першої та апеляційної інстанції вважає такими, що ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що Підприємство перебуває на обліку в Управлінні ПФ як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Управлінням ПФ була встановлена несвоєчасна сплата сум єдиного внеску, та прийнято рішення № 569 від 21 травня 2013 року про застосування до Підприємства штрафних санкцій у розмірі 443298,37 грн. та нарахування пені у розмірі 153876,33 грн.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з ним, виходили з того, що введений ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року у справі № 5023/10655/11 про порушення справи про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги управління, оскільки такі вимоги є поточними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Верховний Суд України у постановах від 4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня, 1 жовтня 2012 року та 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно) вказав на те, що за змістом статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань і примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Оскільки, як встановлено судами, зобов'язання зі сплати внеску, невиконанням яких обумовило застосування штрафних санкцій, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, тобто є поточними, дія мораторію на які не поширюється, судова колегія погоджується з висновком про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Управління про застосування штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують та не свідчать про допущені судом порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ДП "Завод імені В.О.Малишева" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
Т.Г. Стрелець
О.Є Донець