29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/51250/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Хмельницької митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. у справі № 822/2087/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Універсал" до Хмельницької митниці про скасування картки відмови та рішення, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400050000/2014/00013 від 31 січня 2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 31 січня 2014 року за № 400050000/2014/000005/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400050000/2014/00013 від 31 січня 2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 31 січня 2014 року за № 400050000/2014/000005/2.
На постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. надійшла касаційна скарга Хмельницької митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 грудня 2012 року між позивачем та компанією MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A., (Польща) було укладено Контракт №21/12/UA, предметом якого була поставка позивачу на умовах FCA Вадовіце (Інкотермс 2010) партій товару по актуальних пропозиціях постачальника, згідно інвойсу постачальника і спеціфікацій, узгоджених покупцем, складених під кожну партію товару.
На виконання Контракту на адресу позивача згідно Інвойсів від 29.01.2014 року WADF №9216400018 та WADF №9216400019, Специфікацій від 29.01.2014 року WADF №9216400018 і WADF №9216400019, а також згідно Інвойсів від 31.01.2014 року WADF №9216400025 та WADF №9216400026, Специфікацій від 31.01.2014 року WADF №9216400025 та WADF №9216400026, продавець MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A. направив позивачу товар. З метою митного оформлення Товару, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача митна декларація №400050000/2014/ з усіма необхідними документами, в якій задекларував митну вартість товару за ціною контракту №21/12/UA від 21.12.12 р.
31.01.2014 року позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400050000/2014/00013 та рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2014/000005/2 від 31.01.2014 року, та відповідачем змінено митну вартість товарів по контракту №21/12/UА від 21.12.12 р. в сторону збільшення.
Позивач вимушено здійснив митне оформлення товару, що надійшов від MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A., по контракту №21/12/UA від 21.12.12 р., по МД №400050000/2014/001321 від 03.02.2014 року та МД №400050000/2014/001498 від 06.02.2014 року, скориставшись відповідно до ч.7 ст. 55 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.
Компанія MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A. додатковою довідкою від 03.03.2014 року надала підтвердження цін зазначених в Інвойсах №9216400018, №9216400019, №9216400025 та №9216400026.
Листом від 06.03.2014 року подано відповідачу додаткові документи, а саме: офіційний прайс-лист компанії MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A., висновок Хмельницької ТПП №22-05/51 від 23.01.14 р. та цінова інформаційна довідка №22-05/63 від 30.01.14 р., лист-довідка компанії MASPEX-GMW SP.Z O.O. S.K.A. про підтвердження цін на поставлені товари, сертифікати якості на товар, документи щодо обліку товару.
21.03.2014 року за результатом розгляду листа від 06.03.2014 року позивачем отримано повідомлення від 13.03.2014 року №1343/8/22-70-00.1.2-52 яким у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №400050000/2014/000005/2 від 31.01.2014 року відмовлено.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
В свою чергу, відповідно до п.2.1. контракту передбачено, що ціни встановлюються на умовах поставки FСА Вадовіце (на умовах Інкотермс 2010) і включають лише вартість упаковки та маркування. Сам термін FСА (Fгее Саrrіеr - вказане місце) передбачає, що продавець самостійно несе всю відповідальність та витрати по навантаження товару.
Відповідно до п.2.1. контракту №21/12/UA від 21.12.12 р. загальні відпускні ціни на товар встановлюються постачальником на основі діючого прейскуранта (прайс-лист), у цьому ж пункті, зазначено, що ціна на кожну партію товару що постачатиметься позивачу відображатиметься у специфікації та фактурі.
Угодою №7 від 17.01.2014 р. до контракту, передбачено надання позивачу знижки до 11 % (від прайсових цін) на період з 20.01.14 р. по 28.02.14 р. для товару: капучіно Lа Fеsta МІХ, в коробці 10*12,5 г та забілювач для кави СОFFЕЕТА в пакеті 200г. Отже, постачальник, при поставці даних партій товару застосував подібну знижку до 11%, внаслідок чого фактурна ціна порівняно із цінами прайс-листа зменшилась відповідно до 11%, а керуючись умовами п.2.1. контракту остаточну відпускну ціну для позивача, з урахуванням знижки, було зазначено в специфікації та фактурі.
Вартість товару відображається у специфікації та фактурі оформлених на партію товару відповідно до умов контракту, підозри щодо можливих розбіжностей спростовуються змістом умов цінової політики контракту (основа для визначення ціни постачальника це прайс-лист, позивачу надається певна знижка і остаточні узгоджені ціни для поставки зазначаються у специфікації і фактурі).
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару.
Між тим, відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Хмельницької митниці відхилити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: