03 листопада 2015 року м. Київ К/800/64045/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014
у справі № 804/4262/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Корадо-Імпекс"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.03.2014 № 0000382202 та № 0000392202.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт 14.11.2013 № 525/22-01/20225994, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 61 608,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 44 4717,00 грн.
На підставі акта перевірки, 19.03.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000382202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 667 075,50 грн., в тому числі 444 717,00 грн. за основним платежем та 222 358,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000392202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 616 080,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007» укладено договір купівлі-продажу від 04.07.2011 № 04/07, за умовами якого позивачем придбано товар (цукор білий кристалічний) на загальну суму 1 847 300,00 грн., в тому числі 307 883,30 грн. податок на додану вартість.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Суми податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту за спірний період.
Також, між позивачем та ТОВ «АПК Харківцукорзбут» укладено договір постачання від 01.02.2011 № 0202А4/123, за умовами якого позивачем придбано товар (цукор виробництва України, Білорусії).
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АПК Харківцукорзбут» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. Поставки товару відображено в бухгалтерському обліку по рахунку № 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «АПК Харківцукорзбут», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 19.03.2014 № 0000382202 та № 0000392202.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль