26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/13253/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012
у справі № 2а-7930/11/1270
за позовом Державного підприємства «Антрацит»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 31.05.2011 № 0002108012 про збільшення ДП «Антрацит» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 7598451,25 грн., в т.ч. 6078761 грн. за основним платежем та 1519690,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - від 31.05.2011 № 0002118012 про збільшення ДП «Антрацит» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 174146 грн., в т.ч. 174145 грн. за основним платежем та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. ст. 185, п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України. ст. 1, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Підставою для визначення за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки документальної невиїзної позапланової перевірки за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, викладені в акті від 28.04.2011 № 336/08-2/32226065, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.
Порушення цих норм закону за висновками перевірки полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ПАТ «Луганська вугільна компанія», у ПП «Лантан Компані» та ТОВ «Торгово-промислова група «Восток» вугільної продукції, продукції технічного призначення, паливно-мастильних матеріалів, а також послуг з переробки вугілля та ремонту обладнання.
При цьому такі висновки обґрунтовані податковим органом тим, що реальне вчинення операцій не підтверджено документами. Згідно з даними «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 податковим органом встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту ДП «Антрацит» та зобов'язаннями його контрагентів - ПАТ «Луганська вугільна компанія» та ПП «Лантан компанія». В акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТПГ «Восток» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за січень 2011 року викладено висновки про те, що ТПГ «Восток» фактично не могло здійснювати господарську діяльність, направлену на отримання прибутку та формувало податковий кредит за рахунок суб'єктів господарювання, у ланцюгу постачання яких є підприємства з незадовільним станом.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.
Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.
За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.
Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.
Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.
Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.
Судом апеляційної інстанції належно досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, здійснені з метою використання в господарській діяльності, підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковий кредит - підтверджено податковими накладними.
Зокрема, операції з придбання послуг з переробки рядового вугілля ПАТ «Луганська вугільна компанія» в інтересах відокремлених підрозділів позивача - шахти «Комсомольська», шахти «Партизанська», шахти «Крепінська» підтверджені договорами, залізничними квитанціями, посвідченнями якості переробленого вугілля, актами приймання-передачі, відомостями плати за користування вагонами; операції з придбання позивачем вугільної продукції у ПАТ «Луганська вугільна компанія» підтверджені договором купівлі-продажу, актами приймання-передачі, специфікацією до договору; операції з придбання продукції у ПП «Лантан компані» підтверджені оборотно-сальдовими відомостями, журналом видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, картками складського обліку матеріалів, товарно-транспортними накладними, приймальними актами, лімітними картками; операції з придбання послуг на ремонт обладнання підтверджені калькуляцією, дефектним актом, актом приймання-передачі виконаних робіт, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними про направлення матеріалів на відокремлені підрозділи, довіреностями на отримання обладнання; операції з придбання товарів у ТОВ «ТПГ «Восток» підтверджені довіреностями на отримання товару відокремленим підрозділам позивача, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, картками складського обліку, лімітними картками на отримання товару.
Всі первинні документи оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що відповідають дійсності.
Зважаючи на надану судом апеляційної інстанції правову оцінку повно встановленим обставинам, діючи в межах, встановлених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун