27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30153/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.
при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року
та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року
по справі № 826/308/15
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № 0000491701.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої встановлені порушення пп. 163.1.1 та пп. 163.1.2 п.163.1 ст. 163, пп. 164.2.9, п. «е» пп. 164.2.17, пп. 164.2.19 п. 164.2, абз. 2 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України - позивачем не задекларовано суму додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих корпоративних прав у сумі 17490635,00 грн., не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми отриманого додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих корпоративних прав у 2013 році у розмірі 2973178,55 грн.
30 грудня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі висновків перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3716473,19 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2973178,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 743294,64 грн.
За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
У відповідності до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (пп. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 ПК України).
Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Інвестиційний прибуток згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
У відповідності до пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України).
Згідно з пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, 14 серпня 2013 року між ОСОБА_4 (Продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (Покупець), з іншої, був укладений Договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСІПАН», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 859 (далі - Договір № 859), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві частину належної йому на праві власності частки у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ «ЕКОСІПАН» у розмірі 6,49% від всього статутного капіталу вищезазначеного Товариства, а Покупець зобов'язується прийняти зазначену частину частки у статутному капіталі ТОВ «ЕКОСІПАН» і сплатити за неї певну грошову суму (п. 1 Договору № 859).
Частина належної Продавцю частки у розмірі 6,49% від всього статутного капіталу Товариства, що підлягає продажу за цим Договором на користь Покупця, в грошовому еквіваленті становить 19561833,50 грн. (п. 3 Договору № 859).
Продаж вищезгаданої частки відбувся за 2071198,50 грн. (п. 6 Договору № 859).
При цьому, в частині «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Таким чином, судами обґрунтовано зазначено, що при здійсненні 14.08.2013 року купівлі частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «ЕКОСІПАН» позивачем була здійснена фінансова інвестиція, та у нього, як у платника податку з доходів фізичних осіб, не виникли доходи, інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток, а виникли витрати на придбання інвестиційного активу. Операція з придбання інвестиційного активу окремо не підлягає відображенню у декларації про майновий стан та доходи фізичної особи. Продаж корпоративних прав у 2013 році позивачем не здійснювався. Об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб від операції з купівлі частки у статутному капіталі (корпоративних прав) товариства не виник. Тому така операція не підлягала декларуванню.
При цьому, витрати на придбання інвестиційного активу повинні бути враховані позивачем при визначенні інвестиційного прибутку/збитку при відчуженні цього активу в періоді, в якому така операція буде мати місце, що і буде відображено у відповідній річній податковій декларації.
Отже, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що корпоративні права не є товаром, тому на них не поширюється дія частини «е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України і правила визначення звичайної ціни.
Крім того, з урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком судів про те, що збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 3716473,19 грн. (2973178,55 грн. - основний платіж; 743292,64 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) було здійснено відповідачем протиправно.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року по справі № 826/308/15 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписСірош М.В.
підписЮрченко В.П.
Ухвала складена у повному обсязі 30.10.2015 р.