27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28966/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Сіроша М.В.
Юрченко В.П.
при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,
розглянувши касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року
та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року
по справі № П/811/2890/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антуріум Опт Торг»
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Антуріум Опт Торг» звернулось до суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року №0000082204.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Антуріум Опт Торг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Югагро» за березень, квітень 2014 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2517887,00 грн.
Відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Югагро» до позивача не містять по суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.
Податковим органом зазначено, що первинні документи отримані від ТОВ «Югагро» не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагента-постачальника була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, та свідчить про дефектність наданих до перевірки документів.
На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082204 від 17 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2517887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 629472,00 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - договорами, податковими накладними, додатковою угодою, актом прийому передачі товару, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, договором про реструктуризацію заборгованості, квитанціями до прибуткового касового ордера та ін.
Судами встановлено, що придбане позивачем насіння соняшника у подальшому перероблялося на виробничих потужностях ПП «Сапсан-Юг», у свою чергу, перероблена сировина - олія соняшникова рафінована - була реалізована позивачем ПАТ «Креатив». Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.
Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року по справі № П/811/2890/14 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписСірош М.В.
підписЮрченко В.П.
Ухвала складена у повному обсязі 30.10.2015 р.