03 листопада 2015 року м. Київ К/800/58200/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014
у справі № 2а-820/6526/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.11.2013 № 0001922201 та від 29.01.2014 № 0000202201.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Мегаторг 2013" за період квітень, травень 2013 року, складено акт від 29.10.2013 №1127/20-30-22-01/38383438, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в розмірі 387 236,00 грн.
На підставі акта перевірки, 28.11.2013 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0001922201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 484 045,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 387 236,00 грн. та за штрафними санкціями - 96 809,00 грн.
Крім того, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Мегаторг 2013" за червень 2013 року, складено акт від 21.01.2014 №212/20-30-22-01/38383438, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 94 651,00 грн.
На підставі акта перевірки, 29.01.2014 відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 141 976,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 94 651,00 грн. та за штрафними санкціями - 47 325,50 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Мегаторг 2013» укладено договір № 133 від 20.03.2013, згідно умов якого, ТОВ «Мегаторг 2013» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Мікротехсервіс Україна» (покупець) меблеві заготівлі, вироби із деревини, пиломатеріали, будівельні та інші матеріали.
21.03.2013 сторонами підписано додаткову угоду №2 до зазначеного договору, якою доповнено договір пунктом 2.1, згідно умов якого продавець зобов'язується здійснювати передачу товарів на склад Покупця, зі складу Продавця - власними силами.
ТОВ «Мегаторг 2013» у квітні та травні 2013 року поставлено на адресу ТОВ «Мікротехсервіс Україна» меблеві заготівлі, вироби із деревини, пиломатеріали.
Передача позивачу товару від ТОВ «Мегаторг 2013» здійснювалась на складі за адресою: м. Харків, вул. Греківська,81-б.
Вказане приміщення орендовано позивачем згідно договору оренди складу від 03.01.2013 №27а з ТОВ «МД Центр». Також, встановлено, що за вказаною адресою складські приміщення орендувались і контрагентом позивача.
Факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ «Мегаторг 2013», на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, належним чином оформленими податковими та видатковими накладними.
Розрахунки за придбаний товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегаторг 2013», що підтверджується випискою по рахунку та оборотно-сальдовими відомостями.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «Мегаторг 2013», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 28.11.2013 № 0001922201 та від 29.01.2014 № 0000202201.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль