04 листопада 2015 року м. Київ К/800/8305/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року
у справі № 2-а-1970/2744/12 (9104/157983/12)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтабудсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Нафтабудсервіс»)
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Нафтабудсервіс» звернулось у липні 2012 року до суду з позовом до Тернопільська ОДПІ, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 0000461602.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник підлягає заміні правонаступником у зв'язку із реорганізацією Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби у Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в податкові звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, результати якої оформлено актом від 12.12.2011 року № 10283/16-01/34419540, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виразилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту (декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 року) сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Гефест Профіль», від 06.10.2011 року № 169 на загальну суму 1 500 000,00 гривень, з яких податок на додану вартість складає 250 000,00 гривень, та від 13.10.2011 року № 173 на загальну суму 1 000 000,00 гривень, з яких податок на додану вартість - 166 666,67 гривень, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в жовтні 2011 року без подання заяви із скаргою на такого постачальника.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 0000461602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 416 667,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 104 166,75 гривень.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податкові накладні від 06.10.2011 року № 169 та від 13.10.2011 року № 173 виписані ПП «Гефест Профіль» позивачем були помилково включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року, замість податкових накладних від 06.10.2011 року № 169 на суму 535 392,59 гривень (в тому числі податок на додану вартість - 89 232,10 гривень), від 06.10.2011 року № 169/1 на суму 529 151,41 гривень (в тому числі податок на додану вартість - 88 191,90 гривень), від 06.10.2011 року № 169/2 на суму 435 456,00 гривень (в тому числі податок на додану вартість - 72 576,00 гривень), від 13.10.2011 року № 173 на суму 421 357,70 гривень (в тому числі податок на додану вартість - 70 226,28 гривень), від 13.10.2011 року № 173/1 на суму 578 642,30 гривень (в тому числі податок на додану вартість - 96 440,38 гривень), які задекларовані вказаним контрагентом, як податкові зобов'язання.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкові накладні, виписані ПП «Гефест Профіль», правомірно відображено позивачем у податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість за відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки суми податку на додану вартість у кожній із них становили менше 100 000,00 гривень.
Крім того, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі спростовано посилання відповідача на первинне включення позивачем податкових накладних на суми податку на додану вартість 250 000,00 гривень та 166 666,67 гривень, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, до реєстру отриманих і виданих податкових накладних, як на підставу для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки позивач, відповідно до п. 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, скористався правом виправити помилки в Реєстрі методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок, чим підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за згаданими вище податковими накладними.
При цьому, судами вірно зауважено, що окремі недоліки податкових накладних, а саме їх нумерація без дотримання принципу повної чисельної послідовності натуральних чисел, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення податкових накладних сили звітних податкових і одночасно розрахункових документів, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності висновків податкового органу та обґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ «Нафтабудсервіс».
Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити заміну сторони у справі - Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на її правонаступника - Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області - відхилити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі № 2-а-1970/2744/12 (9104/157983/12) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко
Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько