05 листопада 2015 року м. Київ К/9991/24142/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Швеця В.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Октябрського районного суду м.Полтава від 15 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року,
В квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача по непроведенню перерахунку його пенсії на підставі змін у законодавстві та зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок раніше призначеної пенсії, виходячи з максимального її розміру згідно наданого розрахунку.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтава від 15.09.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області та з 20.06.1991р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При призначенні для обчислення пенсії був врахований весь страховий стаж 41 рік 04 місяці 10 днів згідно наданих заявником документів.
Для обчислення розміру пенсії був використаний заробіток за 12 місяців за роботу в радгоспі ім.Шевченка з 01.06.1990р. по 31.05.1991р.
З 01.01.2004р. пенсію позивачу було перераховано відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням тривалості страхового стажу (53 роки 09 місяців 6 днів) та розміру заробітної плати, з якої сплачено страхові внески.
27.02.2004р. ОСОБА_4 призначена пенсія за особливі заслуги перед Україною в сумі 21% прожиткового мінімуму.
Однак, вважаючи, що органом Пенсійного фонду було порушено вимоги ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058) в зв'язку з непроведенням індексації пенсії та нездійсненням перерахунку пенсії в зв'язку зі збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, а також необранням відповідачем найвигіднішого для розрахунку пенсії періоду для призначення її в максимально можливому розмірі, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у даній справі.
Так, відповідно до приписів ст.42 Закону №1058 пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення; крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
З врахуванням приписів вказаної статті позивачу було проведено перерахунок пенсії: з 01.03.2010р. - в сумі 4,60грн. та з 01.03.2011р. - в сумі 1,54 грн.
Крім того, протягом 2004-2011 року проводились масові автоматизовані перерахунки, внаслідок яких розмір пенсії ОСОБА_4 склав : з 01.11.2009р. - 1342,57грн., з 01.01.2010р. - 1374,31грн., з 01.03.2010р. - 1414,92грн., з 01.04.2010р. - 1426,01грн., з 01.07.2010р. - 1427,78грн., з 01.10.2010р. - 1436,04 грн., з 01.12.2010р. - 1442,53 грн., з 01.11.2011р. - 1451,97 грн., з 01.03.2011р. - 1453,51 грн., з 01.04.2011р. - 1461,77 грн.
Також, згідно із ч.4 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282) індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом ч.3 ст.10 Закону №1282 пенсія працюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Отже, при здійсненні індексації пенсії відповідно до Закону №1282 пенсія працюючим пенсіонерам індексується тільки після подання довідки про доходи з місця роботи.
Таким чином, враховуючи розмір пенсії позивача й неподання ним органу Пенсійного фонду України як довідок про заробітну плату, так і даних про звільнення з роботи (подано лише в травні 2010року) останнім правомірно не здійснювалась індексація його пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій рішень колегія суддів не вбачає.
Зокрема, посилання позивача на необхідність врахування при проведенні перерахунків його пенсії положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11.03.2009р. №198, відповідно до якого установлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні, не можуть бути взяті до уваги, враховуючи, що вказана норма регулює питання підвищення пенсії непрацюючим особам, крім того, вона втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 05.05.2010р. №331, що набрала чинності 07.05.2010р.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Октябрського районного суду м.Полтава від 15 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Швець В.В.