03 листопада 2015 року м. Київ К/800/18049/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 у якому просило стягнути з відповідача суму платежів, що підлягають капіталізації у розмірі 446 910 грн. 01 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.
Позивач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надішли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 за власним рішенням.
Згідно з розрахунком потреби в капіталізації по ФОП ОСОБА_4 (нещасний випадок стався з найманим працівником (трудові відносини) ОСОБА_5; страхові виплати призначені щомісячно у розмірі 433грн. 37коп. ) станом на 24.07.2014 року, зробленому з урахуванням даних Держстату України, загальна сума капіталізованих платежів складає 446 910 грн.01 коп.
Визначена сума щодо сплати капіталізованих платежів стала підставою для звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_4 виникли зобов'язання перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_5
Згідно з ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV).
Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105-XIV роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду, подавати звітність.
З огляду на ст.ст. 15, 46 № 1105-XIV Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.
За приписами статті 46 Закону №1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок) капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
За змістом п. 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Тобто, в даному випадку, на відповідача поширюються вимоги ст. 46 Закону № 1105-XIV та положення Порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 26.06.2012 року у справі № 21-156а12.
Надаючи правовий аналіз доводів заявника касаційної скарги, де вказано, зокрема про не застосування до нього зазначених положень законодавства, яким визначений обов'язок сплати суму платежів, що підлягають капіталізації, з підстав здійснення, в подальшому (11 грудня 2014 року), нової реєстрації фізичної особи-підприємця, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що вказаний обов'язок щодо сплати визначених відповідачем сум виникає в момент держаної реєстрації припинення підприємницької діяльності з підстави власного рішення такої особи (27 липня 2014 року).
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець