22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9859/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Октан" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Октан" до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: ОСОБА_4, відділ Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження №255 від 25.05.2012 року та скасування розпорядження №287 від 18.06.2012 року,-
ТОВ «Октан» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження №255 від 25.05.2012 року "Про затвердження проекту відведення та передачу земельних ділянок", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано в оренду гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі загальною площею 185,61 га, з них 185,61 га ріллі, на території Зіньківської міської ради, за межами населених пунктів терміном на 10 років та розпорядження відповідача від 18 червня 2012 року №287 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.05.2012 року №255" в тексті якого площу спірної земельної ділянки в розмірі 185,61 га замінено цифрами 157,8 га.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Октан» відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Октан» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 є засновником та головою фермерського господарства "Рукіс", яке зареєстроване державним реєстратором Зіньківської РДА у встановленому законом порядку як юридична особа 23.09.2010 року.
19.10.2010 року, за зверненням ОСОБА_4, розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області №412 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення матеріалів земельних ділянок" (далі - Розпорядження № 412) останньому наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 185,61 га, з них рілля 185,61 га (землі запасу) для ведення фермерського господарства. Вказане розпорядження не скасовано та є чинним.
На підставі розпорядження №412, відповідною землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт, виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 185,61 га для ведення фермерського господарства на території Зіньківської міської ради за межами населених пунктів.
25 травня 2012 року головою Зіньківської РДА видано розпорядження №255 "Про затвердження проекту відведення та передачу земельних ділянок", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано в оренду гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі загальною площею 185,61 га, з них 185,61 га ріллі, на території Зіньківської міської ради, за межами населених пунктів терміном на 10 років.
18 червня 2012 року розпорядженням голови Зіньківської РДА №287 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.05.2012 року №255"в тексті вказаного розпорядження площу спірної земельної ділянки в розмірі 185,61 га замінено цифрами 157,8 га.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що вказані розпорядження прийняті Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області правомірно, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не порушують права відповідача ТОВ «Октан», а отже не підлягають скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Положеннями статті 7 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додається рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.
У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства, питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.
Крім того, порядок надання в оренду земель також передбачено ст. 123 Земельного кодексу України, як визначає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 19.06.2003 р. №973-IV "Про фермерське господарство", після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Вказана норма закону передбачає, що реєстрації фермерського господарства як юридичної особи передує отримання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, фермерське господарство не може бути створене раніше, ніж у його засновників виникає право власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
Так, громадянином ОСОБА_4 і було подано клопотання про виділення землі для ведення фермерського господарства, тому у повній відповідності до вищезгаданої норми Зіньківська РДА в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства з дотриманням передбаченого законом порядку надала останньому в оренду земельну ділянку площею 157,08 га, за межами населених пунктів, для ведення ним фермерського господарства.
Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.
Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Октан" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: