03 листопада 2015 року м. Київ К/800/28999/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: Орган опіки та піклування Новозаводської у м. Чернігові ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Габріель», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування реєстрації місця проживання, -
ОСОБА_4 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду в інтересах малолітньої ОСОБА_5 з позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: Орган опіки та піклування Новозаводської у м. Чернігові ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Габріель», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила скасувати рішення відповідача про реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 .
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року вказаний позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач та треті особи звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в якій просили їх скасувати: відповідач - відмовивши у задоволені позову; терті особи - направивши справу на новий розгляд.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, які надішли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №188 від 20.07.2012 «Про видачу ордерів у будинку АДРЕСА_2 » було виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 на сім'ю з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
12.12.2012 до Новозаводського PB у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявами про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області було проведено реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що вказана реєстрація була здійснена з порушенням її права та права її доньки на користування вказаною квартирою (згоду на проживання третіх осіб вони не давали), визначеного рішеннями судів, звернулась із цим позовом до суду.
Задовольняючи вказаний позов, суди попередніх інстанції прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що реєстрація відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без отримання згоди ОСОБА_4 проведена з порушенням вимог Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів та статті 65 Житлового кодексу України.
Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР №470 від 11.12.1984 року (у відповідній редакції; далі - Правила №470) регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов* (надалі іменується «квартирний облік»), і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання.
Пунктом 2 Правил №470 передбачено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно із абз. другим пункту 8 Правил №470 облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Відповідно до пункту 11 Правил №470 кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Пункт 18 Правил №470 визначає, що заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого комітету Ради народних депутатів за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
До заяви додаються:
довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку (додаток N 2), видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру;<…>.
На кожного громадянина (сім'ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхідні документи. Обліковій справі дається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення (п. 24 Правил №470).
Згідно з пунктами 51 та 52 Правил №470 жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого абзацом шостим пункту 67 цих Правил.
Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (пункт 53 Правил №470).
Відповідно до пункту 55 Правил №470 жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.
Якщо вселення дружини (чоловіка) на жилу площу подружжя, що перебуває на квартирному обліку, неможливе, жиле приміщення надається на обох з подружжя, крім випадків, коли дружина (чоловік), яка окремо проживає в даному населеному пункті чи в приміській зоні, не потребує поліпшення житлових умов.
У надане жиле приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення (пункт 66 Правил №470).
Відповідно до статті 58 Житлового Кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР.
Згідно із пунктом 69 Правил №470 на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток №7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Ордер дійсний протягом 30 днів.
Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера (пункт 70 Правил №470).
При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання (пункт 72 Правил №470).
Згідно із статтю 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
З наведених положень Правил №470 та приписів ЖК УРСР вбачається, що правовстановлюючим документом на отримання відповідно житла із житлового фонду відповідної місцевості на правах безоплатного користування та вселення в нього є ордер, який може бути виданий на членів сім'ї, що мало місце в даній справі.
Оскільки право на користування вказаною квартирою було надано всім членам сім'ї ОСОБА_1 , а саме його дружині та малолітній дитині, про що свідчить виданий рішенням виконкомом Чернігівської міської ради від 20 липня 2012 року № 188 ордер, тому не має правових підстав вважати, що позивач (дружина) та її малолітня донька вчасно не зареєструвавши своє право на проживання в ній, позбавлені в правах приймати рішення щодо можливості вселяти до неї посторонніх осіб на рівні із ОСОБА_1 , який своє право проживання зареєстрував.
Крім того, відповідне право користування вказаною квартирою було визнано за позивачем та її малолітньою дитиною рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2013 року (справа №2515/14980/2012), яке набрало законної сили 09 квітня 20113 року (ухвала Апеляційного суду Чернігівської області), що в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
Щодо оскаржуваних дії відповідача по здійсненню реєстрації батьків ОСОБА_1 , то колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує наступне.
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (у відповідній редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:
- документ, що посвідчує особу законного представника;
- документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку.
У разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.
Надання органами реєстрації відомостей про місце проживання або місце перебування особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.
Отже визначальною умовою для здійснення відповідної реєстрації місця проживання громадина України є документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі.
При цьому, реєстрація місця проживання особи, яка не має відповідного правовстановлюючого документу на право користування житлом, можлива за умови згоди, зокрема, наймача відповідного приміщення (житла), що узгоджується з приписами ЖК УРСР.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 року затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (дата набирання чинності з дня його офіційного опублікування - Офіційний вісник України, 2012, № 99 (04.01.2013), ст. 4026, далі - Порядок №1077).
До набрання чинності вказаного Порядку правовідносини, які ним врегульовані, регулювались наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №321 «Про затвердження Інструкції з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні органами Державної міграційної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 червня 2012 року за №1046/21358 (Інструкція - №321) та Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. №985 (далі - Постанова №985).
Дані нормативно правові втратили чинність на підставі різних розпорядчих документів, а саме Інструкція№321, на підставі - Порядку №1077; Постанова №321, на підставі - Постанови Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. №985 і від 17 серпня 2011 р. №895» від 03.01.2013 року № 3.
З урахуванням зазначеного, застосовуючи Порядок №1077 суди попередніх інстанцій не врахували, що він набрав чинності після спірних правовідносин, а отже не міг застосовуватись, про що вірно визначає один із заявників касаційної скарги.
Разом з тим, надаючи правовий аналіз положень вказаних нормативно-правових актів, необхідно зауважити, що їх зміст, в частині спірних правовідносин є майже не змінним, зокрема.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Порядку №1077 (у редакції, що діє з дати набрання ним чинності) передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України: <…> право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; <…>.
Згідно із зразку Заяви про реєстрацію місця проживання, затвердженої Постановою №985 (у редакції, що діє з дати втрати ним чинності) підставою для реєстрації місця проживання заявника / його неповнолітньої дитини за зазначеною адресою є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи). Згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації* (підпис власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей).
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглядаючи дану справу вважає, що застосування до спірних правовідносин редакції нормативно-правового акту, який не набув чинності на час їх виникнення, не може слугувати єдиною підставою для скасування оскаржуваних рішень, так як такі прийняті по суті вірно.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, треті особи: Орган опіки та піклування Новозаводської у м. Чернігові ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Габріель», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування реєстрації місця проживання залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець