28 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/34251/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення недоплаченої суми та зобов'язання провести індексацію
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року,
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму в розмірі 760,01 грн та зобов'язати відповідача провести індексацію виплачених і належних до виплати грошових коштів із застосуванням індексу інфляції 211,24%.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 25 серпня 2005 року № 267 о/с ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого дільничного інспектора міліції Артемівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за власним бажанням.
При звільненні позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 4387,52 грн, виходячи з розрахунку 1098,88 грн місячного грошового забезпечення Ч 25% Ч 16 років служби.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 20 червня 2006 року № 177 о/с ОСОБА_1 визначено вислугу років для виплати грошової допомоги 18 років 20 днів.
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги, надбавки до пенсії, грошової компенсації за відрядження, за невикористану відпустку, неотримане обмундирування та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 6 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено в частині стягнення одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку та доповнено її наступним абзацом: «Стягнути з Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням раніше сплачених сум та грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку, відповідно до абзацу 2 пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.»
На виконання зазначеної постанови суду касаційної інстанції Артемівським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області донарахована та виплачена позивачу сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4935,96 грн (1096,88 грн Ч 50% Ч 18 років служби ? 4387,52 грн виплаченої допомоги) та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 702,55 грн (27 календарних днів невикористаної відпустки Ч 9497,44 грн заробітної плати за останні 12 місяців, що передують місяцю виплати компенсації, ч 365 календарних днів).
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у Порядку.
Із пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), вбачається, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) висловив наступну правову позицію: «…суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку». Зазначена правова позиція Верховного Суду України повинна застосовуватись і в усіх інших випадках обчислення та стягнення середньої заробітної плати, у тому числі і для виплати компенсації за невикористану відпустку.
Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування відповідачем пункту 2 Порядку при розрахунку компенсації за невикористану відпустку.
Cтаттею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
З метою реалізації вказаного Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Абзацом четвертим пункту 2 зазначеного Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Зважаючи на те, що відповідно до пункту 3 Порядку до об'єктів індексації не відносяться, зокрема, одноразова допомога при виході на пенсію, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), то вимоги щодо індексації цих сум задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.
СУДДІ Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.