"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/64042/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Бутенка В.І.,
Іваненко Я.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Хустського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в нічний час та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що у грудні 2009 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, проте під час проходження служби з ним не проводився повний розрахунок та при звільненні не були виплачені всі належні суми.
Посилаючись на порушення права на належне матеріальне забезпечення під час проходження служби, просив суд визнати дії відповідачів неправомірними, стягнути заборгованість по матеріальній допомозі на оздоровлення за 2003-2009 роки в сумі 8 783,99 грн., доплаті за роботу у нічний час за період 2003-2009 роки в сумі 35 925,82 грн., відшкодувати моральну шкоду заподіяну здоров'ю під час проходження служби.
Також просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що у квітні 2010 року дізнався, що під час проходження служби йому не виплачувалися спірні надбавка та допомога.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року позов задоволено частково: поновлено строк звернення до суду, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області 8 783,99 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003-2009 роки, 35 925,82 грн. доплати за роботу у нічний час за 2003-2009 роки та 5 000 грн. моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що наданими відповідачем графіками чергувань в слідчо-оперативних групах за 2007-2009 роки підтверджується робота позивача у нічний час; суми, які позивач просить стягнути, не нараховувалися та не виплачувалися під час проходження ним служби, а розрахунки заборгованості, складені позивачем, не викликають сумнівів.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що надання співробітникам органів внутрішніх справ матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці, а також доплати за роботу у нічний час, залежить від наявності бюджетних асигнувань на їх виплату. Оскільки кошти у 2003-2009 роках не виділялися відповідач був позбавлений можливості їх виплатити. У зв'язку з відсутністю неправомірних дій відповідачів відсутні підстави для відшкодування й моральної шкоди.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 22 грудня 2009 року № 550 о/с ОСОБА_4 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі підпункту «в» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через обмежений стан здоров'я) з 25 грудня 2009 року.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Відповідно до пункту 21 даного Положення та статті 22 Закону України «Про міліцію» для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського відання, здійснювати у межах асигнувань, що виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 3.7.4 якої підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів внутрішніх справ та графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (пункт 3.7.5 Інструкції).
Оскільки законодавством встановлений порядок залучення до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку працівників органів внутрішніх справ, то судам слід дослідити чи мали місце відповідні правовідносини між сторонами.
Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за 2003-2009 роки, то Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», який був чинним до 01 січня 2008 року, з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зобов'язано виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Зазначеним нормативно-правовим актом, що визначав умови грошового забезпечення позивача, виплата допомоги на оздоровлення не передбачалася.
З 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», підпунктом 3 пункту 5 якої було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
На виконання зазначеної постанови та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом Міністра внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджено та введено в дію з 01 січня 2008 року Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 2.16.1 даної Інструкції (в редакції до лютого 2010 року) було передбачено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку (пункт 2.16.3).
Указані виплати здійснюються на підставі наказу про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку (пункт 2.16.4).
Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (пункт 2.16.5).
Таким чином протягом спірного періоду (2003-2009 роки) нормативно-правовими актами було передбачено спочатку обов'язок, а потім право керівника державних органів на виплату матеріальної допомоги та допомоги для оздоровлення, встановлено умови їх виплати.
Проте судами попередніх інстанцій не досліджено які правовідносини були між сторонами з приводу застосування зазначених нормативно-правових актів, а також дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням того з 2003 року, з якого позивач просив стягнути допомогу на оздоровлення, й до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України порядок розгляду спорів працівників міліції було регламентовано главою 31-А ЦПК України.
Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову в цій частині виходив з відсутності коштів для виплати допомоги для оздоровлення, проте відповідні докази не досліджував і не послався на них у судовому рішенні.
Питання моральної шкоди є похідним від основних позовних вимог й рішення по ньому приймається в залежності від вирішення цих вимог.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін В.І. Бутенко Я.Л. Іваненко