03 листопада 2015 року м. Київ К/800/24995/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області на постанову Монастирського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_4 звернувся до Монастирського районного суду Тернопільської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області, у якому просив: зобов'язати провести перерахунок розміру та призначити йому пенсію, виходячи з мінімального розміру, встановленого ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трьох мінімальних пенсій за віком.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_4 пенсію відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з 19 травня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідач листом від 07.04.2010 року ( №895/09) відмовив позивачу (з 29.03.2004 року встановлена довічно І група інвалідності від захворювання, пов'язаного зі службою в армії; висновком ВЛК Західного регіону від 7 травня 2013 року № 275 встановлений причинного-наслідковий зв'язок каліцтв у колишнього військовослужбовця) у задоволені його заяви від 23 березня 2010 року щодо здійснення перерахунку йому пенсії (призначеної раніше в 2006 році відповідно до статей 20, 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб») в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1788-XII ).
Задовольняючи позов частково суди попередніх інстанцій, вийшовши за межі позовних вимог, прийшли до висновку, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що право на перерахунок відповідної пенсії у позивача виникло з часу призначення відповідної пенсії. Так як позивач звернувся з цим позовом до суду 19 травня 2010 року, то право на отримання її розміру виходячи із приписів статті 29 Закону №1788-XII, виникає з цього часу.
Згідно із часиною 4 статті 29 Закону №1788-XII мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також громадянам, яких необґрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов'язана з репресіями, встановлюється:
інвалідам I та II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вказані положення та наявність причинно-наслідкового зв'язку з фактом несення позивачем служби та отримання ним під час проходження на ній травми, про що свідчить також висновок лікарської комісії та покази свідків, у відповідача не було правових підстав для відмови у призначені позивачу пенсії у відповідності до вказаного положення Закону №1788-XII.
Оцінюючи наявні докази в сукупності, як це вимагає положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанції була надана вірна оцінка, яка ґрунтувалась на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також є вірними дії суду першої інстанції в частині застосування частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, адже дійсно позовна вимога про здійснення перерахунку пенсії не підлягає задоволення, оскільки має місце призначення нової пенсії, на що звертає увагу колегія суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 31 березня 2015 року справа № 21-612а14.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області залишити без задоволення.
Постанову Монастирського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець