01 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/32669/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року
у справі № 2а-8847/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лювер-Антрацит»
до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лювер-Антрацит» (далі - ТОВ «Лювер-Антрацит»; позивач) звернулось до суду з позовом до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Антрацитівська ОДПІ Луганської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202310 від 19 вересня 2011 року, № 0000212310 від 19 вересня 2011 року, № 0000611710 від 19 вересня 2011 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000611710 від 19 вересня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лювер-Антрацит» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року апеляційну скаргу Антрацитівської ОДПІ Луганської області ДПС залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Лювер-Антрацит» задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000202310 від 19 вересня 2011 року, № 0000212310 від 19 вересня 2011 року, № 0000611710 від 19 вересня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лювер-Антрацит» витрати із сплати судового збору в розмірі 19,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Антрацитівська ОДПІ Луганської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лювер-Антрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 245/23-33502978 від 07 вересня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000202310 від 19 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 133,00 грн. (14 976,00 грн. - основний платіж, 2 157,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000212310 від 19 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 129,00 грн. (35 303,00 грн. - основний платіж, 8 826,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000611710 від 19 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 272,56 грн. (218,05 грн. - основний платіж, 54,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстав неправомірного віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лювер» автотранспортних послуг з огляду на недоліки представлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а також незаконного нарахування амортизаційних відрахувань на об'єкт «роботи з ребрендінгу автозаправної станції за адресою: Луганська область, с. Іванівка, вул. Декабристів» за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.
Також, виявлено недотримання ТОВ «Лювер-Антрацит» підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних послуг з ребрендінгу автозаправної станції в Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за відсутності відповідних дозвільних документів, а також у ціні придбаних будівельних робіт та товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Логрус» та Відкритого акціонерного товариства «Світлофор», у зв'язку з невідповідністю сформованого позивачем податкового кредиту податковим зобов'язанням контрагентів.
Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення товариством підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходу в розмірі 1 348,28 грн., виплаченого на користь ОСОБА_4 у вигляді заробітної плати в період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
За змістом частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Однак, в акті перевірки № 245/23-33502978 від 07 вересня 2011 року відсутні посилання на первинні документи, які б підтверджували факт виплати позивачем доходу ОСОБА_4 в розмірі 1 348,28 грн., що, зокрема, унеможливлює визнання податкового повідомлення-рішення № 0000611710 від 19 вересня 2011 року таким, що прийняте законно та обґрунтовано.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Подібна за правовим регулюванням норма закріплена і в підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.
Отже, за змістом наведених законодавчих приписів транспортні послуги для віднесення їх вартості до складу валових витрат мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність здійснення відповідної господарської операції.
В розглядуваному випадку правомірність формування позивачем даних податкового обліку при придбанні автотранспортних послуг у ТОВ «Лювер» підтверджується дослідженими Донецьким апеляційним адміністративним судом актами здачі-приймання робіт (послуг), міжнародними товарно-транспортними накладними, митними деклараціями.
При цьому слід враховувати, що певні недоліки актів здачі-приймання робіт (послуг) та міжнародних товарно-транспортних накладних, складених за результатами проведених господарських операцій, на що на обґрунтування своєї позиції посилається податковий орган, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.
Такі документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати контрагента, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов об'єктивного висновку про безпідставність збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за господарськими операціями з придбання автотранспортних послуг у ТОВ «Лювер».
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів контролюючого органу, підтриманих судом першої інстанції, про неправомірність нарахування товариством амортизаційних відрахувань з підстави здійснення робіт з ребрендінгу автозаправної станції за відсутності відповідних дозвільних документів, а також включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні таких робіт, Донецький апеляційний адміністративний суд правильно виходив з того, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. В свою чергу, наявність або відсутність дозвільної документації може оцінюватись лише у розрізі встановлення реального виконання робіт, зокрема, за наявності доказів їх фіктивного характеру. Однак, при існуванні документального підтвердження фактичної поставки робіт з ребрендінгу автозаправної станції ФОП ОСОБА_3 на адресу позивача, як у даному випадку, порушення останнім норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого не належить до функцій податкового органу, не може бути підставою для застосування до такого платника заходів відповідальності у сфері податкового законодавства.
Вирішуючи питання про законність формування ТОВ «Лювер-Антрацит» даних податкового обліку за здійсненими з ТОВ «ТК «Логрус» та ВАТ «Світлофор» господарськими операціями, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно врахував положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Тобто, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як встановлено судом, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем будівельних робіт та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ТК «Логрус» та ВАТ «Світлофор» підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Лювер-Антрацит» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
В свою чергу, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.