"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/8683/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф., Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 02 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про стягнення коштів,-
У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 вересня 2010 року, в якому просив змінити спосіб виконання вказаного рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 12 січня 2005 року по 1 січня 2006 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі на користь ОСОБА_4 за рахунок коштів Державного бюджету України основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком у розмірі 23689,17 грн.
Заяву обґрунтовував тим, що присуджені грошові кошти йому не виплачені та у примусову порядку судове рішення також не виконано, тому заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 2 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, заяву ОСОБА_4 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Сватівського районного суду від 10 вересня 2010 року по справі № 2-910-10 із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 12 січня 2005 року по 1 січня 2006 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком на стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком у розмірі 23689,17 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а у задоволенні заяви відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10 вересня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2011 року у справі № 2-910/10, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 12 січня 2005 року по 1 січня 2006 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з листа відповідача від 18 грудня 2013 року № 118/Г-7 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області 9 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження, на виконання якого, розпорядженням начальника Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 10 серпня 2011 року позивачу було проведено перерахунок пенсії. Однак, зазначену суму пенсії позивач не отримав у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення набрало законної сили та виконується у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише: 1) у виняткових випадках; 2) за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим; 3) за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів реалізації (виконання) рішення в разі неможливості його виконання у спосіб і порядок, встановлений раніше.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду може відбутися шляхом заміни одного заходу примусового виконання судового рішення іншим або коли, при виконанні рішення адміністративного суду, яким присуджені певні речі або кошти, неможливо їх повернути за їх відсутності, що є підставою для звернення стягнення на грошові кошти тощо.
Даючи оцінку матеріалів доданих до заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а заявником не надано достатніх доказів наявності таких підстав.
Вказана заявником підстава неможливості виконання рішення суду через відсутність коштів у відповідача не дає суду можливості застосування зміни способу і порядку виконання цього рішення, оскільки не вичерпані інші встановлені законом заходи виконання рішення суду, в тому числі примусового характеру.
Крім того, слід зазначити, що реалізуючи своє право на захист позивач має право вимагати від суду зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (пункт 2 частини 4 статті 105 КАС України).
У разі задоволення адміністративного позову суд, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Аналіз наведених норм та статті 263 КАС України дають підстави зробити висновок про те, що суд, здійснюючи зміну способу і порядку виконання рішення суду, не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права.
Повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14 та від 13 січня 2015 року у справі № 21-604а14.
Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідно судові рішення, ухвалені цими судами, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області задовольнити.
Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 2 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про зміну способу та порядку виконання рішення Сватівського районного суду від 10 вересня 2010 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
В.В.Швець