28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/20371/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 808/2704/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ПРИЛАДОБУДУВАННЯ" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ПРИЛАДОБУДУВАННЯ" (далі - ТОВ "ТБ "ПРИЛАДОБУДУВАННЯ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ), в якому просило визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №0000642211.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої було складено Акт від 20 листопада 2013 року № 89/22-11/3836264 (далі - Акт), за висновками якого встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.
На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №0000642211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 46 550,00 грн. з яких 37 240,00 грн. за основним платежем та 9 310,00 грн. за штрафними санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Наявність розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Грейн опт" (продавець) укладено договір поставки від 26 квітня 2013 року № 2604, відповідно до умов якого покупець перерахував на адресу продавця передоплату за реєстратори відеографічні Элметро - ВиЭР - 104К на суму 223 440,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 37 240,00 грн.
25 вересня 2013 року ТОВ "Грейн опт" з урахуванням всіх вимог статті 201 ПК України виписано податкову накладну №20159 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В результаті автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів загальна сума зареєстрованих податкових зобов'язань ТОВ "Грейн опт" з контрагентом ТОВ "ТБ "ПРИЛАДОБУДУВАННЯ" у вересні 2013 року становить 70,236.60 грн.
В свою чергу, позивачем до податкової Декларації з податку на додану вартість від 14 жовтня 2013 року № 9064275994 за вересень 2013 до складу податкового кредиту включена податкова накладна від ТОВ "Грейн опт" на суму 70,236.60 грн.
При цьому, судами встановлено, що податкова накладна від 25 вересня 2013 року №20159, яка була надана позивачу його контрагентом, повністю відповідає податковій накладній яку в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрував контрагент, розбіжностей по сумам в Єдиному реєстрі податкових накладних та декларації позивача судом не встановлено.
Проте, позивач допустив помилку у даті під час направлення даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка в подальшому була самостійно виправлена останнім в Реєстрі за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку методом "сторно".
Водночас, посилання податкового органу на те, що помилка була виявлена вже після перевірки та відповідно виправлення помилки позивачем вже після проведення перевірки не позбавляє права контролюючий орган приймати податкове повідомлення-рішення, не знайшло свого обґрунтування з огляду на таке.
Зі змісту статті 50, 123 ПК України вбачається, що внесення змін до податкової звітності вже після виявлення податковою службою порушення не звільняє платника податків від відповідальності, проте, в конкретному випадку позивачем в декларації помилки не було допущено, під час судового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено розбіжності даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПКУкраїни камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
У відповідно до пункту 201.6. статті 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тобто, в порушення наведених норм контролюючий орган не надав позивачу можливість уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, а також при виявленні розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних провів не документальну позапланоу виїзну перевірку, а камеральну перевірку позивача.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що відповідачем було безпідставно зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, яке полягало у заниженні суми грошового зобов'язання, заявленого у декларації позивача, оскільки сума яка зазначена в декларації позивача повністю відповідає тій сумі, яка зазначена в податковій накладній від 25 вересня 2013 року №20159 та даними, які зазначив контрагент позивача.
Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 808/2704/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.П. Зайцев
О.А. Веденяпін
Н.Є. Маринчак