22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32004/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року
у справі № 0670/7576/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Авто»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада Авто» (далі - ТОВ «Тріада Авто»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000015222 від 20 квітня 2012 року, № 000016222 від 20 квітня 2012 року та № 0000252302 від 20 квітня 2012 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Тріада Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 138/22-2/35688891/0110 від 11 квітня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000016222 від 20 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 185 439,00 грн. (168 732,00 грн. - основний платіж, 16 707,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 000015222 від 20 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116 002,00 грн. (97 699,00 грн. - основний платіж, 18 303,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000252302 від 20 квітня 2012 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна оптова компанія», товарно-матеріальних цінностей та обладнання для станції технічного обслуговування в Дочірнього підприємства «Метал і КА», послуг з оренди нежилих приміщень у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а також послуг з оренди автомобіля марки VOLKSWAGEN у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з огляду на непідтвердження проведених операцій належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 2.11 глави 2, пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) з огляду на неподання платіжних документів до авансових звітів на загальну суму в розмірі 10 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «Північна оптова компанія», ДП «Метал і КА», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, подорожніми листами службового автомобіля, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями.
При цьому слід мати на увазі, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, на що на обґрунтування своєї позиції, зокрема, посилається податковий орган, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу, як у наведеній ситуації, ідентифікувати постачальників, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.
Вирішуючи питання про законність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000252302 від 20 квітня 2012 року, суди цілком об'єктивно врахували вимоги пункту 3.1 глави 3 Положення, згідно з яким касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Судовими інстанціями встановлено, що до авансових звітів за охоплений перевіркою період позивачем додано всі підтверджуючі документи, які відповідно до вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є розрахунковими.
Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.