03 листопада 2015 року м. Київ К/800/33249/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М.,
та секретаря - Сперкач Т.В.,
за участю:
представника позивача - Єпіфанової Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року
у справі № 804/10421/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія»
до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
ТОВ «Нікопольська зернова компанія» звернулася до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2014 року № 0000371501, № 0000381501.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 15 січня 2014 року № 71/151/31337984, Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2014 року:
- № 0000371501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 685 478, 78 грн., в тому числі: 5 123 652, 52 грн. - за основним платежем та 2 561 826, 26 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0000381501, яким зменшено розмір суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 361 793, 00 грн.
Зазначене порушення обґрунтовано тим, що операції з експорту олії завідомо не були спрямовані на отримання доходу, та є збитковими, тому що ціна реалізації продукції була нижчою за ціну придбання (з ПДВ).
Згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів у митному режимі експорту.
Відповідно до підпункту 195.1.1 «а» пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Також, аналізуючи викладене, належно оформлена вантажна митна декларація є допустимим доказом вивезення (експортування) товару за межі митної території України, і відповідно, єдиною підставою для застосування платником податку на додану вартість нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з цього податку за експортними поставками.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «НЗК» є складське господарство та оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код 46.33 за КВЕД-2010), яка вважається операційною діяльністю підприємства позивача. Так, починаючи з 2008 року позивач здійснював закупівлю олії соняшникової та реалізацію її на експорт, що підтверджується витягами з відповідних актів перевірки Нікопольської ОДПІ.
З метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані копії: контракту 12 лютого 2013 року № 168/2-1, договорів від 26 березня 2013 року № 177/2-1 та від 30 серпня 2013 року № 42427, укладених між ТОВ НЗК (покупець) та ТОВ Сталь (продавець). На виконання вказаних договорів ТОВ «Сталь» поставило ТОВ «НЗК» олію соняшникову нерафіновану, що підтверджується специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.
В подальшому, придбаний товар (олія соняшникова нерафінована) ТОВ «НЗК» реалізовано на експорт згідно укладених контрактів, а саме: від 12 лютого 2013 року між ТОВ «НЗК» (продавець) та фірмою «HETTERINGTON GROUP LTD» (покупець) № 35/216/4, від 30 червня 2013 року між ТОВ «НЗК» (продавець) та «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» (покупець) № 35/225/4, 02 вересня 2013 року між ТОВ «НЗК» (продавець) та «BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED» (покупець) № 35/235/4. Фактичність виконання вказаних контрактів підтверджується специфікаціями, рахунками-фактури, вантажно-митними деклараціями тощо.
Як досліджено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, фактичне вивезення олії соняшникової нерафінованої за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями від 20 травня 2013 року №504010000/2013/001095, від 03 липня 2013 року № 504010000/2013/001494, від 05 серпня 2013 року №504010000/2013/001722, від 27 серпня 2013 року №504010000/2013/001882, від 26 вересня 2013 року №504010000/2013/002071, від 29 вересня 2013 року №504010000/2013/002108 та №504010000/2013/002106.
З аналізу приписів чинного законодавства вбачається, що право на застосування нульової ставки податку на додану вартість і відповідно на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції - її власник, у зв'язку із здійсненням операцій експорту товару, які підтверджені належним чином складеними вантажно-митними деклараціями.
Наведене свідчить про обґрунтовано використання позивачем права на застосування податку на додану вартість за нульовою ставкою, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є неправомірним.
Крім того, системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що необхідною умовою включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту, є відповідність операції з придбання товарів (робіт, послуг) цілям господарської діяльності. Завідома для платника податків збитковість господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку валових витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. Разом з тим, збитковість господарської операції, в тому числі і завідома, може бути обумовлена об'єктивними причинами, через які така операція є виправданою і в цілому відповідає загальновизнаним правилам ведення господарської діяльності.
При цьому, як вірно досліджено судами попередніх інстанцій Нікопольською ОДПІ не відокремлено суми витрат і податкового кредиту в податковому обліку позивача за господарськими операціями з придбання олії за критерієм їх зв'язку з експортними операціями, оскільки придбану у ТОВ «Сталь» олію соняшникову в кількості 109 тонн (податкова накладна від 30 серпня 2013 року № 125) позивачем було реалізовано не на експорт, а на митній території України на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 02/09 від 02 вересня 2013 року з ТОВ «Торговий дім ЩЕДРО», що свідчить про помилковість наведеного відповідачем в акті перевірки, розрахунку фінансового результату операцій з торгівлі олією соняшниковою.
Наведене виключає можливість для суду виокремити відповідні суми та визнати правомірними податкові повідомлення-рішення у частині, з огляду на те, що повноваження суду при вирішенні спору стосовно правомірності рішення суб'єкта владних повноважень стосуються юридичної оцінки цього рішення і не поширюються на зміну рішення чи підстав, з яких це рішення прийняте.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених положень законодавства та встановлених обставин на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень 04 лютого 2014 року № 0000371501, № 0000381501.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді В.І. Бутенко
М.М. Заїка