03 листопада 2015 року м. Київ К/800/21031/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М.,
та секретаря - Сперкач Т.В.,
за участю:
представника позивача - Реви І.І.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів України у Київській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року
у справі № 810/164/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів України у Київській області
третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів, -
встановив:
ПАТ «Укргідроенерго» звернулося до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів України у Київській області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність та стягнення надміру коштів сплаченого податку на додану вартість у сумі 16000000,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів України у Київській області та зобов'язано подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування позивачу надміру сплачених коштів у сумі 16000000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів України у Київській області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно платіжних доручень від 28 квітня 2014 року № 1020, від 26 червня 2014 року № 1452, від 30 жовтня 2014 року № 2518, від 31 жовтня 2014 року № 570, ПАТ «Укргідроенерго» сплатило до Державного бюджету України суму з податку на додану вартість у загальному розмірі 16000000,00 грн.
Вважаючи, що така сплата відбулась помилково, 17 грудня 2014 року ПАТ «Укргідроенерго» звернулось до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів у сумі 16000000,00 грн., однак, надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість повернуті не були.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області висновку, передбаченого вимогами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, подано не було.
Тоді як, листом від 26 грудня 2014 року № 434/10/10-08-20-03-26/23 відповідач повідомив позивача про те, що лист позивача від 17 грудня 2014 року № 8-1/8901 «Про зарахування надміру сплачених коштів» розглянуто та передано на узгодження до ГУ ДФС у Київській області. Даний лист отримано позивачем 06 січня 2015 року.
Наведене свідчить про невчинення з боку відповідача, у встановлений строк та спосіб, дій щодо повернення надмірно сплачених коштів, і відповідно, є порушенням вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправної бездіяльності Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в частині ненадання органам державної казначейської служби висновку про повернення надміру коштів сплаченого податку на додану вартість у сумі 16000000,00 грн.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо передчасності позовних вимог в частині стягнення переплаченої суми бюджетного відшкодування, оскільки приписами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України та пунктів 6-7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМ України від 17 січня 2011 року № 39, визначено певну процедуру перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, яка передбачає отримання органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Крім того, колегія суддів зауважує, що наказ Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25 листопада 2014 року № 642 «Про індикативні показники доходів на листопад та грудень 2014 року» є документом для внутрішнього використання співробітників органів державної податкової служби та не може змінювати або встановлювати інший порядок повернення надміру сплачених коштів, встановлений вимогами Податкового кодексу України.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів України у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді В.І. Бутенко
М.М. Заїка