"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/62717/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Київський МВК) про зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив зобов'язати відповідача Київський МВК нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення як інваліду ІІ групи, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і задовольнити позов в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 19.12.2005 року №817 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Наказом начальника управління фізичної підготовки - начальника фізичної підготовки Збройних Сил України (по стройовій частині) від 22.12.2005 року №8 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 16.06.2011 року №764537 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 06.06.2011 року з причиною інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до ст. 41 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 2 ст. 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно підп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 06.06.2011 року) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення.
Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, то рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та призначити, а Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
С.В. Білуга
А.Ф. Загородній