22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/11055/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (далі - Управління ПФУ), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання,
У березні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Управління ПФУ щодо перерахунку з 3 червня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4, виходячи з грошового утримання діючого судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді.
Визнано неправомірними дії Управління ПФУ щодо перерахунку стажу роботи позивача на посаді судді.
Визнано за ОСОБА_4 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 28 років 02 місяці 17 днів, у розмірі 90% грошового утримання діючого судді, який працює на посаді судді апеляційного суду з 3 червня 2013 року.
Зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу з 3 червня 2013 року щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на підставі довідок апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Допущено негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано і позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_4, виходячи з грошового утримання діючого судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді та щодо перерахунку стажу його роботи на посаді судді.
Визнано за ОСОБА_4 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 28 років 02 місяці 17 днів, у розмірі 90% грошового утримання діючого судді, який працює на посаді судді апеляційного суду.
Зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 щомісячне грошове утримання судді у відставці за період з 1 січня 2012 року по 2 червня 2013 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок апеляційного суду Одеської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№35-40 від 10.06.2013 року без перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим грошовим утриманням за вказаний період.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці за період з 3 червня 2013 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок апеляційного суду Одеської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№35-40 від 10.06.2013 року без обмеження граничного розміру.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України №2315-VI від 03.06.2010 року позивача було звільнено з посади судді Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Після відрахування зі штату суду у позивача з 29.07.2010 року виникло право на отримання щомісячного довічного грошового утримання на умовах і в порядку, визначених чинною на момент подачі заяви про відставку ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Розпорядженням №824525 від 18.07.2013 року Управління ПФУ відмовило ОСОБА_4 в перерахунку пенсії згідно його заяви від 18.06.2013 року та довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№35-40 від 10.06.2013 року.
За правилами частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Наведене правило було закріплене й у ст. 138 Закону № 2453-VІ, згідно з частиною третьою якої у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З 1 січня 2012 року введено в дію ст. 129 Закону №2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою. У зв'язку з чим, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач і звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки апеляційного суду Вінницької області про заробітну плату працюючого судді.
Частиною 3 ст. 138 Закону №2453-VІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року; далі - Закон №3668-VI), чинною на час виникнення спірних відносин, передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
У ч. 5 вказаної норми Закону визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 ч. 3, перше, друге, третє речення ч. 5 ст. 138 Закону №2453-VI в редакції Закону №3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом №3668-VI змінено визначений Законом №2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон №3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.
Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 18 червня 2007 року №4-рп/2007, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Верховний Суд України, рішення якого відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 17 березня 2015 року (справа №21-371а14) висловив наступну правову позицію: «…з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону №2453-VI в редакції до змін, внесених Законом №3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Отже, до 3 червня 2013 року - дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 - правовідносини щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання регулювалися ст. 138 Закону №2453-VІ у редакції Закону №3668-VI, яка передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2012 року по 02.06.2013 року має здійснюватися у відповідності до положень законодавства, чинних у цей період часу, а з 03.06.2013 року з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, тобто з 03.06.2013 року без обмежень щодо граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржене рішення, допустив помилку при визначенні відсотка щомісячного довічного грошового утримання позивача у період до 3 червня 2013 року, коли правовідносини між сторонами регулювалися ст. 138 Закону №2453-VІ у редакції Закону №3668-VI.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції залишається скасованим апеляційним судом.
Статтею 225 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року змінити, замінивши в абзаці 7 резолютивної частини постанови цифру « 90%» цифрою « 80%».
В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
С.В. Білуга
А.Ф. Загородній