ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" жовтня 2015 р. Справа № 809/2927/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя: Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Котик Д.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002431500 та №0002441500 від 12.05.2015 року, -
24.07.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0002431500 та №0002441500 від 12.05.2015 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання сировини (огірків), оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривня за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень та зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідачем виявлено порушення норм пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковими повідомленнями-рішеннями правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривня за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні. Такі висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання сировини (огірків) 05.06.2014 року на суму 44 800 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 7 466, 66 гривень; 27.11.2014 року на суму 188 050, 80 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 31 341, 80 гривень; 25.11.2014 року на суму 175 173, 60 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 29 195, 60 гривень; 30.11.2014 року на суму 247 086 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 41 181 гривня; 29.11.2014 року на суму 235 762, 80 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 39 293, 80 гривень та 27.06.2014 року на суму 55 800, 80 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 9 300, 13 гривень.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.
12.06.2007 року Коломийською міською радою здійснено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія".
Позивач взятий на податковий облік 13.06.2007 року, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №200048526 від 25.05.2012 року.
В період з 20.03.2015 року до 30.03.2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2014 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 06.04.2015 року складено акт за №735/09-07-15/35185378 (а.с. 9 - 30).
Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту грудня 2014 року на 164 045 гривень; порушення пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 99 973 гривень; порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення за грудень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 225 407 гривень.
Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на висновку про те, що проведеною перевіркою позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання огірків.
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 12.05.2015 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0002431500 за порушення позивачем пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень та податковим повідомленням-рішенням за №0002441500 за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно пункту 198.2 даної статті цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
При цьому, відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 18.06.2012 року між ТзОВ "Консенваторія-Агро" (Продавець) та ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу за №18/06/12, згідно пункту 1 якого: продавець відпускає товар, а саме: основні засоби, матеріали, сировину, продукцію, проводить оплату в готівковій та безготівковій формі. Відповідно пункту 2 цього договору продавець відпускає товар, найменування, асортимент і ціна яких фіксується у видаткових накладних відповідно до замовлення покупця (а.с. 103).
На виконання умов договору постачальником - ТзОВ "Консенваторія-Агро" на доставку огірків виписано покупцю - ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" видаткові накладні за №79 від 29.11.2014 року, №11 від 30.06.2014 року, №12 від 27.06.2014 року, №76 від 27.11.2014 року, №73 від 25.11.2014 року, №80 від 30.11.2014 року на загальну суму 946 674 гривень, в тому числі податку на додану вартість в сумі 157 778, 99 гривень (а.с. 117 - 122).
Згідно вказаних видаткових накладних ТзОВ "Консенваторія-Агро" виписано ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" податкові накладні за №2 від 27.06.2014 року, за №32/2 від 27.11.2014 року, 34/2 від 29.11.2014 року, №5 від 30.06.2014 року, №30/2 від 25.11.2014 року, №35/2 від 30.11.2014 року на загальну суму 946 674 гривень, в тому числі податку на додану вартість в сумі 157 778, 99 гривень (а.с. 123 - 128).
Досліджуючи фактичну можливість здійснення господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Консенваторія-Агро", а також факт документального підтвердження реальності господарських відносини із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання огірків та їх подальшої реалізації, суд встановив.
Судом встановлено, що ТзОВ "Консенваторія-Агро" є пов'язаною особою для ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія", оскільки засновником і директором ТзОВ "Консенваторія-Агро" та ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" є ОСОБА_3. Вказані юридичні особи зареєстровані за однією юридичною адресою. Одними з видів діяльності ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" є перероблення та консервування фруктів і овочів; оптова торгівля фруктів й овочів, а ТзОВ "Консенваторія-Агро" - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; перероблення та консервування фруктів і овочів; оптова торгівля фруктів й овочів. Вказане підтверджується копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 128 - 135).
Дані підприємства користувалися одними і тими ж складськими приміщеннями, в межах яких здійснювалось перевезення продукції (огірків) автонавантажувачем з частини, яка використовувалась ТзОВ "Консенваторія-Агро", на частину, яка використовувалась ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія". При цьому судом встановлено, що дані огірки були зібрані та перевезені з полів протягом липня-серпня 2014 року та зберігалися ТзОВ "Консенваторія-Агро" спеціальними способами з метою збереження їхнього товарного виду та якості (заливалися холодною водою, засолювали в бочках тощо) до продажу в листопаді ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія". Вказане було зумовлене тим, що в першу чергу позивач переробляв та консервував продукцію, яка швидко псувалась (зокрема, томати).
Наведене підтверджується договором №02/07/2012 найму (оренди) нежитлового приміщення від 02.07.2012р., додатком №1 до даного договору від 01.07.2014р., відповідно до яких позивач орендує приміщення адмінкорпусу у ТзОВ "Консенваторія-Агро"; договором оренди №05/10/2012 нерухомого індивідуально визначеного майна від 05.10.2012р., відповідно до яких позивач орендує у ТзОВ "Консенваторія-Агро" виробничий комплекс, машину закаточну та пастеризатор; наявністю у ТзОВ "Консенваторія-Агро" автонавантажувача 4081, яким здійснювалось переміщення огірків до ТзОВ "Консервний завод "Консерваторія" в межах орендованого позивачем складського приміщення.
Відповідно копії договору надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за №05/04/14 від 05.04.2013 року та договору надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за №07/04/14 від 07.04.2014 року свідчать про надання послуг по перевезенню вантажів фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до пунктів призначення, визначені ТзОВ "Консенваторія-Агро" (а.с. 113 - 114). Перевізники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали ТзОВ "Консенваторія-Агро" транспортні послуги по перевезенню овочів з полів ( в т.ч. огірків) по маршруту м. Коломия - с. Сопів - м. Коломия з липня по вересень 2014 року автомобілями вантажопідйомністю 5 т, проїхавши в загальній кількості 224 км та 1428 км, що підтверджується актами надання транспортних послуг (а.с. 115 - 116).
Крім того, подані представником позивача копії договорів за №01/07/14-17, №03/04/13, №13/09/12, №12/11/14, №11/14 від 02.06.2014 року, №04-08-14-01 свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності щодо продажу консервованої продукції.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість, наявність ділової мети та економічних причин укладення позивачем з ТзОВ "Консенваторія-Агро" договорів, реальність господарських операції щодо придбання огірків, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Як наслідок, висновок відповідача про здійснення господарських відносин позивача із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання огірків, без документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин, є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість покупцем.
Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання робіт в товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергобудтранс» на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.
Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Як наслідок, суд доходить висновку про реальність здійснення господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Консенваторія-Агро", а також факт документального підтвердження реальності господарських відносини із контрагентом ТзОВ "Консенваторія-Агро" в частині придбання огірків та їх подальшої реалізації, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.8 та 200.9 пункту 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.
Наведені норми права вказують, що платник податку має право самостійно визначати напрям бюджетного відшкодування, як то зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, так і повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок.
Відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
З аналізу вищезазначених норм законів суд доходить висновку, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення оплати за товар у будь-який попередній податковий період, а не лише у період, який передував звітному.
Більш того, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Не обґрунтовують висновки податкового органу і положення пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач в акті перевірки та на обґрунтування своєї правової позиції по справі.
Так, за змістом підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, у будь-якому випадку заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування за певний податковий період не має наслідком втрати такої суми платником, позаяк переноситься у зменшення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.
Таким чином, за відсутності обставин, які б свідчили про порушення позивачем правил формування (обчислення) від'ємного значення податку на додану вартість у відповідача були відсутні підстави для позбавлення позивача права на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99 973 гривні у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів і як наслідок, є безпідставним.
В зв'язку з цим є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №0002441500 від 12.05.2015 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні і як наслідок, є безпідставним збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 243 621 гривня та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 121 810, 50 гривень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень за №№0002431500, НОМЕР_1 від 12.05.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0002431500 від 12.05.2015 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривня за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень та податкове повідомлення-рішення за №0002441500 від 12.05.2015 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, судом ухвалено рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", суд у відповідності частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує до стягнення з Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", документально підтверджений позивачем, платіжним дорученням за №468 від 21.07.2015 року, сплачений судовий збір в розмірі 487, 20 гривень.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0002431500 від 12.05.2015 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривня за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0002441500 від 12.05.2015 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні.
Стягнути з Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 39530115) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" (ідентифікаційний код 35185378), сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.11.2015 року.