Дата документу Справа №
Справа № 33/778/439/15 Головуючий в 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В.
Єдиний унікальний № 332/4216/15-п
Категорія: ст. 130 ч. 2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 06 листопада 2015 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду у присутності апелянта ОСОБА_2 його апеляційну скаргу на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року,
встановила:
Постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на десять діб. Цією ж постановою постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.
Як зазначено у постанові судді, 06.09.2015 року о 07 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 в по вул. Скворцова м. Запоріжжі керував мопедом «Viper» б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, нечітка мова, тремтіння рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в наркологічному диспансері відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2015 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керуванням транспортними засобами строком на один рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді від 29.09.2015 року щодо нього змінити, замінивши йому адміністративне стягнення у виді арешту на позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки без вилучення транспортного засобу, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги, що на його утриманні та вихованні знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою вони проживають вдвох, оскільки колишня дружина їх покинула у 2011 році та її теперішнє місце перебування йому невідомо, у зв'язку з чим, у випадку застосування щодо нього адміністративного арешту його донька залишиться одна на десять діб.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну і просить її задовольнити, а також пояснив, що на час його зупинки, тобто 06.09.2015 року, він права керування транспортним засобом не мав, права у нього були вилучені у лютому 2015 року на підставі рішення судді про притягнення його до адміністративної відповідності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Клопотань про дослідження додаткових доказів апелянт не заявляв, у тому числі тих, на які іде посилання в апеляційній скарзі та які долучені до неї.
Справа переглядається в межах апеляційної скарги і по матеріалам, які були предметом перевірки та оцінки суддею суду першої інстанції.
Вислухавши апелянта, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, доходжу висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення за наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що апелянт по справі, а саме ОСОБА_2 06.09.2015 року о 07 годині 45 хвилин при обставинах, викладених у постанові судді, порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, і правильно визнав, що його дії підпадають під адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а саме алкогольного сп'яніння.
Суддя мав достатні підстави для висновку про повторність вчинення апелянтом порушення саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП, що не є предметом апеляційного оскарження в цій частині і підтверджується даними з архіву порушень /а.с. 1/ та постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2015 року /а.с. 9/, згідно з якими апелянт протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свої висновки суддя обґрунтував даними, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 303322 від 06.09.2015 року, згідно з яким, ОСОБА_2 надав пояснення про те, що 05.09.2015 року вживав спиртні напої, а 06.09.2015 року керував мопедом, але від проходження медичного огляду відмовився /а.с. 3/.
Факт відмови ОСОБА_2 від медичного обстеження також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с. 4/.
Що стосується адміністративного стягнення у виді арешту, то воно накладене на ОСОБА_2 з дотриманням вимог КУпАП.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 32 КУпАП адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не відноситься до жодної категорії осіб, до яких не може застосовуватись адміністративний арешт, у тому числі з урахуванням того, що він один виховує доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій виповнилось 14 років.
Апелянт просить у скарзі застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами на строк два роки без вилучення транспортного засобу.
Проте, ці вимоги апелянта не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до положень п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року (із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року)«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не може застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2015 року /а.с. 9/, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік /а.с.9/. Згідно з поясненнями апелянта права у нього були вилучені у лютому 2015 року.
За таких обставин, апеляційний суд не може застосувати щодо ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки він вже позбавлений такого права.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають правових підстав для зміни постанови судді та накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на десять діб, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області О.С. Шаповал