№ 308/7490/15-ц
(заочне)
16.10.2015 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Бедьо В.І.
при секретарі - Холмогоровій Л.В.
за участі позивача - ОСОБА_1
представника позивачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, з третіми особами без самостійних вимог Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку у будинку в порядку спадкування, -
Позивачі звернулися до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про визнання права власності на частку у будинку в порядку спадкування
Позовні вимоги мотивують тим, що відповідно до довідки КП "АПБ" Ужгородської міської ради від 05.01.2015 р. за № 4, житловий будинок м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області належить на праві приватної власності ОСОБА_6 - 163/250 частки, ОСОБА_1 - 36/250 частки, ОСОБА_7 - 36/250 частки, та Ужгородській міській раді - 15/250 частки.
Вартість спадкового майна становить 240650,59 грн., що відповідно доводиться свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.11.2014 року, № 4-440.
ОСОБА_7Й відповідно володіла 163/250 частки вказаного домоволодіння, а саме : 36/250 частки на підставі договору дарування, посвідченого Першою ужгородською держнотконторою 12 квітня 1983 року за реєстром №1- 4088; 91/250 частки на підставі договору дарування, посвідченого Першою ужгородською держнотконторою 20 лютого 1980 року за реєстром №1- 1266; 36/250 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою 09.06.1978 poку.
11 березня 2014 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ФМ № 167617.
ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець по заповіту, отримав свідоцтво про право на спадщину від 18.11.2014 року, № 4-440, спадкова справа 201/2014. Вказане свідоцтво на 163/250 частки будинку м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 504810621101.
Позивачі вказують на те, що наведені вище правовстановлюючі документи на частку будинку ОСОБА_8, були вилучені нотаріусом при видачі свідоцтва на спадщину.
Інший співвласник будинку ОСОБА_7Ю, який помер 15.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ № 007580, володів 36/250 частками будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Ужгородською держнотконторою 09.06.1978 року за реєстром №9064.
Позивачі зазначають, що вказане свідоцтво після його смерті знайти не вдалося, тому 01.10.2014 року в газеті Ужгород було розміщено оголошення про визнання його недійсним у зв'язку з втратою.
Спадкоємцями ОСОБА_7, який помер 15.05.2005 року є його дружина - ОСОБА_3, та двоє дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, родинні зв'язки яких відповідно доводяться свідоцтвами про одруження та народження.
Звернувшись до ОСОБА_9, державного нотаріуса Першої ужгородської державноїнотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану
частку будинку - було отримано відмову від 20.11.2014 року за № 909/01-16 з тих підстав, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом за померлим ОСОБА_7 не має можливості у зв'язку з відсутністю правостановлюючих документів, що посвідчували б право власності на спадкове майно.
Позивачі вказують на те, що на даний момент їх права, як спадкоємців залишаються нереалізованими у встановленому законом порядку і відповідно є порушеними. Єдиним шляхом відновлення порушених прав позивачі вбачають визнання права власності на будинок в порядку спадкування шляхом подачі відповідної заяви в суд.
Ще одним приводом для звернення в суд є той факт що 15/250 частки будинку належать Ужгородській міській раді, на підставі рішення Народного суду м. Ужгород від 25.04.1972 p., рішення виконкому Ужгородської міської ради трудящихся від 23.08.1972 р. за № 375 про зарахування на комунальний баланс самовільно прибудованого майна та рішення виконкому Ужгородської міської ради трудящихся від 27Л0Л976 р. за № 522 про визначення ідеальних долей в домоволодіннях.
З усної інформації від працівників КП "АПБ" Ужгородської міської ради, позивачам стало відомо, що право власності на частку Ужгородська міська рада не оформляла.
Разом з тим ОСОБА_1, будучи власником 199/250 частки будинку відкрито, безперервно володіє 15/250 часками будинку, що була вилучена в користь міської ради більш як десять років, що на думку позивачів дає право позивачу просити суд визнати за ним право власності на вказану частку в порядку набувальної давності.
На підставі наведеного позивачі просять визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 право власності по 12/250 частки кожному за належних померлому 36/250 часток будинку в м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області в порядку спадкування по закону після смерті ОСОБА_7, який помер 15.05.2005 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на 15/250 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області за набувальною давністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч своєчасно повідомлявся про дату та час судового засідання. Разом з тим надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Представник третіх осіб без самостійних вимог в судове засідання не з'явилися, хоч своєчасно повідомлялись про дату та час судового засідання, причина неявки суду невідома.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що предметом спору є 36/250 та 15/250 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області.
Підставою звернення позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 до суду за захистом своїх прав стала відмова державного нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_9у видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_7.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 зверталася до державного нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_9М для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом - 36/250 в будинку № 139 по вул. Дендеші в м. Ужгороді після смерті ОСОБА_7, померлого 15.05.2005 року, однак відповідно до наявного в матеріалах справи листа № 909/01-16 від 20.11. 2014 року у вчиненні вказаної нотаріальної дії такій було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Згідно листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена, або
коли правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до чинного законодавства та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державний нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво на спадщину на нерухоме майно на підставі оригіналу документу що посвідчує право власності.
У зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на спадщину за законом, а саме на 36/250, належне ОСОБА_7 втрачене, позивачі не мають можливості із зазначених підстав реалізувати свої спадкові права у встановленому законом порядку через оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право власності на будинок становить перешкоду в подальшому оформленні належних спадкових прав після смерт ОСОБА_7
Відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Із роз'яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України від 15.05.2013 р № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" вбачається, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила Книги 6 ЦК застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
В судовому засіданні на підставі пояснень учасників судового процесу та письмових доказів по справі судом встановлено, що ОСОБА_7Ю, який помер 15.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ № 007580, володів 36/250 частками будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Ужгородською держнотконторою 09.06.1978 року за реєстром №9064.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну йому 36/250 частки будинку № 139 по вул. Дендеші в м. Ужгороді .
З матеріалів справи вбачається , що заповіту ОСОБА_7Ю не оформляв.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР у першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з
подружжя, який його пережив, та батьки.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були подружжям, а позивачі по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є їхніми дітьми.
Відповідно спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 стали дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та його сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Узагальнюючи вищевикладене, суд констатує, що спадкоємцями 36/250 частки будинку № 139 по вул. Дендеші в м. Ужгороді належної померлому ОСОБА_7 після йо смерті стали: дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та його сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відповідно по 12/250 частина кожен.
Вивчивши вимогу позивача ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на 15/250 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області за набувальною давністю судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15/250 частки будинку за адресою м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області належать Ужгородській міській раді, на підставі рішення Народного суду м. Ужгород від 25.04.1972 p., рішення виконкому Ужгородської міської ради трудящихся від 23.08.1972 р. за № 375 про зарахування на комунальний баланс самовільно прибудованого майна та рішення виконкому Ужгородської міської ради трудящихся від 27Л0Л976 р. за № 522 про визначення ідеальних долей в домоволодіннях.
ОСОБА_1 вказує на те, що будучи власником 199/250 частки будинку відкрито, безперервно володіє 15/250 частками будинку за адресою м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області більше 10 років. Крім того зазначає, що право власності на частку Ужгородська міська рада не оформляла. Вказані обставини на думку позивача дають йому право на визнання за ним права власності на вказану частку в порядку набувальної давності.
Разом з тим у відповідності до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Суд вважає за необхідне довести до відома позивача, що позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна. У такого володільця право на чуже майно має похідний та обмежений характер.
Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.
Згідно до ст,41Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
З доданих до справи письмових доказів вбачається, що власником 15/250 частки спірного нерухомого майна є Ужгородська міська рада.
З огляду на те, що власником спірної частини будинку являється Ужгородська міська рада, відповідно до ст.41Конституції України вона, як власник, не може бути протиправно позбавлена права власності, яке є непорушним.
Позивачу ж достовірно відомо, що власником спірної частини
будинку являється Ужгородська міська рада та він від спірного належного їй майна не відмовлялася, а за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.10, 11, 60-62, 208, 209, 226-228 ЦПК України, 344, 1216, 1218 , 1220, 1222, 1223, 1226 , 1267 ЦК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5 право власності на 12/250 частки кожному за належних померлому
36/250 часток будинку в м. Ужгород, вул. Дендеші, буд. 139, Закарпатської області в порядку спадкування по закону після смерті ОСОБА_7, який помер 15.05.2005 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення суду відповідач може подати на протязі 10-и днів з дня отримання його копії.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_11