ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2398/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
з участю секретаря Хоми О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Перламутр»до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
22.07.2011 року приватне підприємство «Перламутр»(далі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000822301 та за № НОМЕР_1 від 15.07.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000822301 від 15.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 621 515 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 207172 гривень та №0000812301 від 15.07.2011року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 497 211 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 165 737 гривень на підставі помилкових висновків щодо порушення позивачам вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та висновку про нікчемність угод укладених з товариствами з обмеженою відповідальністю «Фарексвей»та «Техстайл».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, з мотивів викладених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, допитавши свідка суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Перламутр»здійснює свою господарську діяльність згідно Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 27.08.1996 року, взяте на податковий облік 10.09.1996 року, з 12.01.2004 року є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва за №12878049.
09.12.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року до 30.09.2009 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт за №20974/23-1/23799460 від 09.12.2009 року.
04.03.2011 року відповідачем проведено наступну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року до 31.12.2010 року. За результатами якої складено акт за №1158/23-1/23799460 від 04.03.2011 року.
Проведеними перевірками порушень податкового законодавства при укладенні та виконанні господарських операцій за договорами позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю «Фарексвей»та «Техстайл»виявлено не було.
Відповідачем отримано відповіді на надіслані запити до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Техстайл»щодо підтвердження господарських відносин з позивачем від 04.12.2009 року, відповіді від 22.10.2010 року, 02.03.2011 року щодо відсутності ТОВ «Факрексвей», а також повідомлення з УПМ ДПА в місті Києві від 21.02.2011 року про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України в частині створення фіктивного підприємства та за фактом підроблення документів юридичної справи ТОВ «Техстайл».
11.04.2011 року відповідачем направлено позивачу запит за №8831/10/23-1/5634 про надання письмових пояснень з приводу фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фарексвей»та документів, складених при їх проведенні.
21.04.2011 року позивачем надано відповідь за №18-4/1 на вказаний запит відповідача, в якому повідомлено про те, що вся запитувана інформація надавалась відповідачу під час проведення планових перевірок за 2008-2010 роки, на час звернення із запитом запитувані документи знищенні внаслідок прориву систем опалення, у зв'язку з чим їх надання не представляється можливим.
Аналогічно, 06.05.2011 року відповідач звернувся до позивача із запитом за №10917/10/23-1/7056 про надання письмових пояснень з приводу фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Техстайл»та документів, складених при їх проведенні.
16.05.2011 року позивачем надано відповідь за №01/13-05 аналогічного змісту, якою повідомлено про те, що вся запитувана інформація надавалась відповідачу під час проведення планових перевірок за 2008-2010 роки, на час звернення із запитом запитувані документи знищенні внаслідок прориву систем опалення, у зв'язку з чим їх надання не представляється можливим.
У зв'язку із наявністю вказаних відповідей, які відповідач розцінив як отримання інформації про можливі порушення позивачем податкового законодавства та відповідей позивача на запити, які відповідач оцінив як відмову в наданні письмових пояснень та документів 14.06.2011 року відповідачем на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу видано наказ за №1945 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Перламутр».
В період з 15.06.2011 року до 21.06.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Фарексвей», ТОВ «Техстайл»та ТОВ «Фоджа»за період з 01.04.2008 року до 31.03.2011 року.
За результатами проведеної перевірки 29.06.2011 року складено акт за №5100/23-1/23799460, висновками якого не підтверджено наявність поставок позивачу товарів (послуг) від ТОВ «Фарексвей», «Фоджа», «Техстайл»у періоди з 01.07.2009 року до 31.12.2009 року, чим обґрунтовано висновок про те, що правочини між позивачем та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже такі правовідносини є нікчемними, відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України. За результатами такого висновку податковим органом визначено порушення позивачем пункту 1.19, 1.21 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 547676, 33 гривень, а також порушення пункту 1.4 статті 1, підпунктів «а», «б», «в»пункту 6.4 статті 6, підпунктів «а», «в»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого визначено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 438141 гривень.
За наслідком розгляду вказаного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0000822301 від 15.07.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 621 515 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 207172 гривень та №0000812301 від 15.07.2011року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 497 211 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 165 737 гривень.
Даний спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів укладених позивачем та контрагентами, оскільки на думку відповідача сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав на меті збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичної поставки товарів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Із системного аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Фарексвей», «Фоджа», «Техстайл», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Фарексвей», «Фоджа», «Техстайл», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ПП «Перламутр»та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку органу державної податкової служби щодо нікчемності договорів укладених між ПП «Перламутр»із ТОВ «Фарексвей», «Фоджа», «Техстайл»та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Судом встановлено, що ненадання позивачем документального підтвердження згідно обов'язкового запиту органу державної податкової служби обумовлене знищенням документів внаслідок пошкоджень систем опалення, факт настання якого позивачем документально підтверджено в судовому засіданні.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідача на невиконання позивачем обов'язку здійснити відновлення знищених документів протягом 90 днів, встановлений статтею 44 Податкового кодексу України не може обґрунтувати заперечень проти позову, оскільки як встановлено судом господарські відносини між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Фарексвей», «Фоджа»та «Техстайл»відбувались в 2009 році, на час втрати виданих ними документів за зареєстрованою адресою дані товариства не знаходяться, господарських операцій з позивачем не здійснюють, що унеможливлює відновлення знищених документів вказаними контрагентами позивача.
Ненадання позивачем документів вчинене внаслідок незалежних від позивача обставин, крім того суд зважає на те, що запитувані документи досліджувались відповідачем під час здійснення планових перевірок позивача 09.12.2009 року та 04.03.2011 року, а показники сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, що відображені в податкових деклараціях позивача за вказаний період відповідали їх змісту.
Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 -завідувач складом ПП «Перламутр», будучи допитаним в судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань підтвердив факти неодноразового поставки контрагентами позивача в 2008-2009 роках товарів (будівельних матеріалів) в тому числі від товариства з обмеженою відповідальністю «Техстайл».
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що показники податкової звітності за наслідками проведених господарських операцій в період з 01.07.2009 року до 31.12.2009 року, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка продукції не відбулася, договори укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказані обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як зазначалось вище, в плановими виїзними перевірками позивача підтверджено наявність відповідних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.
Відповідачем суду не надано доказів недостовірності відомостей відображених у вищевказаних актах планових перевірок позивача від 09.12.2009 року та 04.03.2011 року, не надано доказів притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб податкової інспекції за внесення до акту перевірки неправдивих відомостей, і як наслідок є доведеним факт формування позивачем податкових показників валових витрат та податкового кредиту за 2008-2009 роки на підставі первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача. Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем в податкових деклараціях в розрізі контрагентів.
Пунктами 5.1 та 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чітко встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва , продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Крім цього, пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону є визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пунктами 5.3-5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості цих витрат у разі порушення іншим платником податку норм податкового законодавства України, а пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Щодо ж до посилань відповідача на пункт 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то ці норми Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише у випадках повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально. Однак в даному випадку у позивача були в наявності необхідні документи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки перевірки необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення за №0000822301 від 15.07.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 621 515 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 207172 гривень та №0000812301 від 15.07.2011року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 497 211 гривень, в тому числі штрафні санкції в сумі 165 737 гривень протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000812301 від 15.07.20011 року про визначення приватному підприємству «Перламутр» зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 497 211 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000822301 від 15.07.2011 року про визначення приватному підприємству «Перламутр» зобов'язань з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 621 515 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.10.2011 року.