02.11.2015 Справа № 920/1429/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1429/15
за позовом - Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м. Київ,
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми
про зобов'язання підписати додаткову угоду та стягнення 72442,20 грн.,
за участю представників:
позивача - Гуренець В.О. за довіреністю № 3089 від 05.05.2015 року,
відповідача - Тищенка А.В. за довіреністю № 18-49/1514 від 02.09.2015 року.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача підписати додаткову угоду № 2 від 22.09.2014 року до договору № Ссу-014-13 від 25.02.2013 року та стягнути з відповідача на свою користь суму перерахунку вартості своєчасно неоплаченого товару у зв'язку зі зростанням курсу долару США до гривні, встановленого НБУ, у розмірі 72442,20 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Відповідач заперечує проти вищевикладених позовних вимог та зазначає, що він не може бути примушений до внесення змін до договору всупереч його волі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
25 лютого 2013 року між сторонами укладено договір № ССу-014-13 (надалі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а останній зобов'язувався прийняти і оплатити на умовах договору продукцію (товар), вартість, строк поставки і кількість якої узгоджувалась сторонами у додатках до договору (Специфікаціях).
На виконання умов договору сторонами підписана Специфікація № 2, відповідно до умов якої позивач мав поставити відповідачеві товар на загальну суму 299976,00 грн. Строк поставки товару за Специфікацією № 2 - 50 календарних днів з моменту отримання грошових коштів у розмірі 30 % від загальної вартості товару.
12 липня 2013 року відповідно до платіжного доручення № 12898 від 12.07.2013 року відповідач здійснив оплату у розмірі 30 % від загальної вартості товару, що складає 89992,80 грн.
3 вересня 2013 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму 299976,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами накладною № ССу-21189 від 23.09.2013 року.
Відповідно до умов Специфікації № 2 остаточна оплата 70 % вартості товару мала бути здійснена відповідачем протягом 15 днів з дати поставки товару, а саме - до 08 жовтня 2013 року включно.
Проте, відповідачем не була здійснена оплата товару вчасно. Після здійснення часткової оплати за відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 104991,60 грн. за товар, поставлений згідно вищевказаної накладної № ССу-21189 від 23.09.2013 року. Позивачем було подано позов про стягнення цієї заборгованості до Господарського суду Сумської області. Позов судом було задоволено. 04.08.2015 року в рамках виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Сумської області № 920/1834/14 від 02.02.2015 року позивач отримав від відповідача 122175,57 грн. заборгованості за вищевказаним договором.
Позивач у даному випадку звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду № 2 від 22.09.2014 року до договору № Ссу-014-13 від 25.02.2013 року та стягнення з відповідача суми перерахунку вартості своєчасно неоплаченого товару, у зв'язку зі зростанням курсу долару США до гривні, встановленого НБУ, у розмірі 72442,20 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги статей 626, 629 Цивільного кодексу України та на пункт 3.4 договору, яким передбачена можливість зміни вартості неоплаченого товару у разі зміни курсу долара США по відношенню до гривні на протязі строку дії договору порівняно з курсом долара США на дату укладення договору більше ніж на 4 % пропорційно зміні зазначених курсів на вимогу кожної зі сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору.
Позивач у позовній заяві зазначає, що 22.09.2014 року ним направлено на адресу відповідача лист вих. № 15181/1 з пропозицією підписати додаткову угоду № 2 від 22.09.2014 року до договору щодо перерахунку вартості неоплаченого товару разом з двома примірниками додаткової угоди № 2 від 22.09.2014 року до договору та рахунок на оплату, проте відповідач, на думку позивача, в порушення умов договору не підписав додаткову угоду № 2 від 22.09.2014 року до договору та не сплатив позивачу суму перерахунку вартості своєчасно неоплаченого товару у розмірі 72442,20 грн.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що пунктом 3.4 договору сторони погодили можливість внесення змін до договору у випадку курсових коливань шляхом підписання додаткової угоди, а не обов'язок сторін укласти додаткову угоду.
Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача підписати додаткову угоду № 2 від 22.09.2014 року до договору № Ссу-014-13 від 25.02.2013 року, пунктом 9.4 якого визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 24.02.2015 року.
Згідно статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або подію, що неминуче має настати. У випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється. Таким чином, зміни до доповнення до договору можуть бути внесені до договору лише до 24.02.2015 року. Закінчення строку дії договору унеможливлює внесення до нього будь-яких змін та доповнень за рішенням суду.
А відтак, вимоги позивача щодо внесення змін до договору, шляхом зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду до договору, строк дії якого закінчився, є безпідставними.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 30.11.2010 року у справі № 23/6, погодившись з доводами апеляційної інстанція про те, що закінчення строку дії договору унеможливлює внесення до нього будь-яких змін та доповнень за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 3.4 договору, у випадку зміни курсу долара США по відношенню до гривні протягом строку дії договору по відношенню до курсу долара США на дату укладення даного договору більше ніж на 4 %, неоплачена сума вартості товару, вказана у специфікації до договору, може змінюватись пропорційно зміни вказаних курсів за вимогою кожної із сторін шляхом підписання додаткової угоди.
Таким чином, сторони погодили саме можливість, а не обов'язок внесення змін до договору у випадку курсових коливань шляхом підписання відповідної додаткової угоди, шляхом направлення строною пропозиції про внесення змін до договору та прийняття такої пропозиції іншою стороною.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу Україн визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Відповідно до умов договору, внесення змін до договору в частині зміни вартості товару можливе лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору, тобто ще одного правочину (договору), до укладення якого також мають застосовуватися норми права, викладені у пункті 3 частини першої статті 3, а також статей 6 і 627 Цивільного кодексу України.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У даному випадку договором не передбачено зміни договору в односторонньому порядку.
Таким чином, відповідач не може бути примушений до внесення змін до договору всупереч його волі, а посилання позивача на пункт 3.4 договору як на підставу виникнення обов'язку відповідача підписати додаткову угоду є необґрунтованими та безпідставними з огляду на вищевикладене.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За відсутності укладеної сторонами додаткової угоди до договору, можливість підписання якої передбачено пунктом 3.4 договору, безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми перерахунку вартості товару у розмірі 72442,20 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Враховуючи усе викладене, керуючись статтями 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 06.11.2015 року.
Суддя П.І. Левченко