ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.11.2015Справа №910/23850/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ВУСО"
До відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
Про стягнення 2614,02 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача Герасименко Р.І. (за дов.)
від відповідача не з'явились
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування з урахуванням 3% річних в розмірі 2551,79 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 62,23 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.08.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 581892-02-05-01-07, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2.
05.07.2013 року в Донецькій області, м. Макіївці, по вул. Горбачова, 3 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля Honda Civic д.р.н. НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_4.
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" автомобіль.
Відповідно до розрахунку вартості відновлювального ремонту № 13/7/565/594052 від 23.07.2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 7429,66 грн.
Страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхове відшкодування власнику транспортного засобу. Грошові кошти у розмірі 4152,34 грн. зараховані в якості неоплаченої частини страхового платежу, а грошові кошти у розмірі 3300,22 грн. сплачені на поточний рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 10025 від 20.08.2013 року.
Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою ВДАІ, особою, винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що спричинило пошкодження транспортних засобів, є водій ОСОБА_5. Його вина встановлена постановою Центрально-міського районного суду м. Макіївка від 24.07.2013 року № 270/4360/13-п.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована, згідно полісу № АС/0487216 у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна".
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 42 від 13.01.2014 року.
Відповідач перерахував лише частину страхового відшкодування у розмірі 6191,38 грн., тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 08.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23850/15, розгляд останньої призначено на 21.09.2015 року.
Представником позивача подано оригінали документів на виконання ухвали суду для огляду.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.09.2015 року про порушення провадження у справі, не виконав.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.09.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.10.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю повторного витребування доказів.
01.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить провести засідання без участі представника відповідача.
05.10.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ з даними про поліс № АС/487216.
В зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.10.2015 року.
В судове засідання 19.10.2015 року з'явились представники сторін.
Позивач подав суду витребувані судом документи, а саме: заяву ОСОБА_3, від 16.08.2013 на адресу позивача, лист з ПАТ "Укрсоцбанк" від 10.07.2013 року, додаток №1 від 20.08.2013 до страхового акту №3475 від 29.07.2013.
Відповідач подав суду для доручення до матеріалів справи: платіжне доручення №23990 від 16.06.2014 на суму 6191,38 грн., розрахунок страхового відшкодування до страхового акту №UA20130700018/L02/03 від 13.06.2014.
Документи долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 19.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування. Рахунок-фактура №СФ-0000453 від 10.07.2013 не підтверджує сам факт проведення ремонтно-відновлювальних робіт, тому його не можна брати до уваги. Згідно зі ст.988 ч.3 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до вимог ст.77 ГПК України в судовому засіданні 19.10.2015 оголошено перерву до 21.10.2015.
В судовому засіданні 21.10.2015 року, зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.11.2015 року.
В судовому засіданні 04.11.2015 позивач надав заяви на виконання вимог ухвали суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 01030 3591424 6.
Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
11.08.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 581892-02-05-01-07, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: транспортним засобом Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є страхувальник.
Згідно довідки ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду № 9226738 від 19.07.2013 року 05.07.2013 року у місті Макєєвці на парковці магазину "Сарепта" сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобілем Honda Civic д.р.н. НОМЕР_1, водій якого порушив правила маневрування, що призвело до пошкодження транспортних засобів та матеріальних збитків.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 п. 10.2, 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 24.07.2013 року № 270/4360/13-п, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
08.07.2013 року власник автомобіля Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2 звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування.
16.08.2013 року власник автомобіля Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2 звернувся до позивача з заявою про перерахунок частини страхового відшкодування у сумі 3300,22 грн. на рахунок ОСОБА_3; частину страхового відшкодування у розмірі 4152,34 грн. зарахувати в рахунок оплати договору страхування № 028406-02-05-01-07 від 12.08.2013 року.
На підставі страхового акта № 3475-02 від 29.07.2013 року; доповнення № 1 від 20.08.2013 року до страхового акту № 3475-02 від 29.07.2013 року; протоколу огляду транспортного засобу від 10.07.2013 та заяв страхувальника від 08.07.2013 року, від 16.08.2013 року про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 3300,22 грн. на рахунок, вигодонабувача, що підтверджується платіжним дорученням № 10025 від 20.08.2013 року, а сума коштів у розмірі 4152,34 грн. зарахована в якості частини неоплаченого страхового платежу, що підтверджується довідкою - підтвердженням виплати страхового відшкодування від 07.10.2015 № 4212.
Вартість ремонту підтверджується наданими в матеріали справи калькуляцією на ремонт автомобіля № 6831 від 23.07.2013 та розрахунком вартості відновлювального ремонту № 13/7/565/594052, складеним 23.07.2013 року субліцензіатом "Експерт-Сервіс", на суму у розмірі 7429,66 грн. без ПДВ та рахунком-фактурою № СФ-0000453 від 10.07.2013 року на суму 7452,56 грн. без ПДВ, виставленим рекомендованою страховиком СТО - ПП ОСОБА_7
Відповідно до ст..ст.8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при
настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним
законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому
законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того
власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у
зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Сума страхового відшкодування у розмірі 7452,56 грн. була розподілена на 2 частини: суму 3300,22 грн. без ПДВ було перераховано на рахунок страхувальника; суму 4152,34 грн. без ПДВ зараховано 20.08.2013 в рахунок оплати по договору страхування.
Судом встановлено, що суму страхового відшкодування у розмірі 7452,56 грн. не включає ПДВ та виплачена фізичній особі страхувальнику.
В зв'язку з тим, що сума страхового відшкодування, сплачена позивачем страхувальнику, не включала в себе ПДВ, суд не приймає до уваги твердження відповідача про необхідність зменшення суми відшкодування на суму ПДВ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" перейшло в межах суми 7452,56 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 24.07.2013 року № 270/4360/13-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Honda Civic д.р.н. НОМЕР_1, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, знаходився під керуванням ОСОБА_4
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Honda Civic д.р.н. НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Honda Civic д.р.н. НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 487216.
Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних, наданою Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, договором (полісом) АС № 487216 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 13.01.2014 року звернувся до відповідача з регресною вимогою № 42, яка була отримана 15.01.2014 року., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У вказаній претензії позивач просив виплатити йому страхове відшкодування за пошкодження автомобіля Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, з вини ОСОБА_4.
Відповідач частково перерахував суму вимоги у розмірі 6191,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23990 від 16.06.2014 року.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Hyundai i10, д.р.н. НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд здійснив перерахунок суми заборгованості відповідача з урахуванням частково оплаченої суми. Згідно розрахунку суду, сума не сплаченої заборгованості складає 1261,18 грн. В зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 1261,18 грн.
Заяву позивача про сплату страхового відшкодування відповідач отримав 15.01.2014 року. На підставі ст. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимога позивача мала бути виконана не пізніше ніж через 90 днів після її отримання.
Суд встановив, що зобов'язання відповідача по перерахуванню позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 7452,56 грн. мало бути виконано до 15.04.2014 року включно. Тобто, починаючи з 16.04.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Позивач звернувся з вимогою про сплату 3% річних та втрат від інфляції.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1.1 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти (7452,56 грн.) за своєю правовою природою є грошовим зобов'язання з огляду на те, що зобов'язання виражене в грошових одиницях; наявне право позивача вимагати виконання обов'язку сплатити кошти; відповідач має обов'язок сплатити кошти на користь позивача.
Грошове зобов'язання між сторонами виникло на підставі актів законодавства, які регулюють правовідносини суброгації, зокрема Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора - страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування") у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування інфляційних витрат та 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання. Позивач надав до матеріалів справи розрахунок 3% річних у розмірі 62,23 грн. та втрат від інфляції у розмірі 990,61 грн., нарахованих на суму не сплаченого страхового відшкодування у розмірі 1561,18 грн.
Судом встановлено, що сума не сплаченого відповідачем страхового відшкодування становить 1261,18 грн., а тому втрати від інфляції та 3 % річних нараховуються на суму не доплаченого страхового відшкодування у розмірі 1261,18 грн. за період з 16.04.2014 року по 13.08.2015 року включно. Згідно перерахунку, здійсненого судом, втрати від інфляції складають 800,25 грн., а 3 % річних складають 50,27 грн. та підлягають стягненню з відповідача.
Вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 62,23 грн. та втрат від інфляції у розмірі 990,61 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 50,27 грн. - 3 % річних, 800,25 грн. - втрат від інфляції.
Щодо заперечень відповідача про обов'язковість проведення незалежної оцінки майна позивачем, то суд вважає їх не обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Тобто норми вказаного закону мають іншу сферу застосування ніж відносини страхування та виплата страхового відшкодування. Для вказаних правовідносин спеціальним законодавством являються Закон України "Про страхування" та Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Саме норми цих законів мають застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами у справі.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Спеціальним законом не вимагається проводити оцінку, експертизу пошкодженого майно в обов'язковому порядку.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок проведення дослідження експерта чи аварійного комісара покладено саме на відповідача, а до позивача від потерпілої особи перейшло лише право (а не обов'язок) на проведення відповідних досліджень.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи щодо не встановлення вартості матеріального збитку, викладені у відзиві на позов, оскільки, мова у ньому йде про порушення правових норм, обов'язок виконання яких Законом покладено саме на відповідача у справі.
Щодо заперечень відповідача про вирахування суми страхового відшкодування в порушення умов договору страхування на підставі рахунку-фактури, послуги за яким не були надані, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 581892-02-05-01-07 від 11.08.2012 підставами для визначення розміру збитку є рахунок СТО, рекомендованої страховиком.
Суд встановив, що визначивши розмірі страхового відшкодування згідно рахунку-фактури СТО, позивач діяв згідно положень договору страхування, а тому заперечення відповідача з цього приводу суд вважає не обґрунтованими.
Позивач вирахував суму страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ціна позову становить 2202,00 грн., отже сума судового збору за подання даного позову має складати 1218,00 грн. При поданні позовної заяви до суду, позивач сплатив суму судового збору у розмірі 1827,00 грн. замість 1218,00 грн. Тобто сума надміру сплаченого судового збору становить 609,00 грн. і підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно сумі задоволених вимог.
Оскільки позов задоволено частково, то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційна сумі задоволених вимог і складає 983,94 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40 код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 18 коп., 3 % річних у розмірі 50 (п'ятдесят) грн.. 27 коп., втрати від інфляції у розмірі 800 (вісімсот) грн. 25 коп., судовий збір в розмірі 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 94 коп.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) надміру сплачений судовий збір у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн.. 00 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 06.11.2015
Суддя І.В. Усатенко