33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" листопада 2015 р. Справа № 902/1092/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Мельник О.В. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Романчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.09.15 р. у справі № 902/1092/15 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (м. Хмільник, Вінницька обл.)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (м. Хмільник, Вінницька обл.)
про стягнення 292694,63 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Розвора М.О., представник за довіреністю №329 від 02.11.2015р.; Продеус Н.І., представник за довіреністю №3 від 06.01.2015р.;
відповідача - Гуцалюк Д.М., представник за довіреністю від 25.08.2015р.;
Судом роз'яснено представникам права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 13.10.2015р. до 03.11.2015р. об 11:00 год.
Дочірнє підприємство "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідача 49087, 63 грн. пені, 17 667,13 грн. 3% річних, 225939,87 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.09.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи належним чином не підтверджено обставин пред'явлення виконавцем під розпис споживачу рахунків на оплату послуг за договором. Надання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за договором суд повважав недоведеним, в зв'язку з чим дійшов висновку, про відсутність у позивача підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором за невиконання відповідачем грошового зобов'язання, строк виконання якого за викладених в позові підстав, в силу приписів ст.ст. 530, 612, 613 ЦК України є таким, що не настав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, дочірнє підприємство "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник вказує, що відповідач тривалий час порушував договірні зобов'язання, що пов'язані з неналежною оплатою за надані послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується банківськими виписками, тому з посиланням на ст. ст. 549, 624, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України просить суд стягнути з відповідача 49087, 63 грн. пені, 17 667,13 грн. 3% річних, 225939,87 грн. інфляційних втрат.
Як вказує скаржник, судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано отримання рахунків на оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідачем належним чином оформленими актами здачі-приймання послуг, в яких зазначається дата, період та вартість наданих послуг. Судом першої інстанції не взято до уваги акт звірки розрахунків, в якому відповідач зазначив дату прийняття рахунків до бухгалтерського проводу, що є документально підтвердженим фактом отримання відповідачем рахунків. Судом першої інстанції не враховано неодноразові звернення позивача до відповідача, щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, будь-яких зауважень від відповідача щодо не надання рахунків на оплату за надані послуги позивачу не надходило. Судами вже приймалися рішення про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, тобто методика вручення рахунків позивачу судами визнана. Скаржник просить врахувати, що він являється підприємством комунальної власності, що надає послуги водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам та перебуває у тяжкому матеріальному стані.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №171 від 07.10.2015р.), в якому вказує, що належним чином оформлені акти здачі-приймання послуг та акт звірки розрахунків не являються отриманням відповідачем рахунків на оплату послуг за договором. Своїми посиланнями на укладений договір та норми чинного законодавства, що регулюють договірні зобов'язання, позивач (заявник) підтверджує дійсність укладеного між сторонами договору №122 від 01.01.2010 року та підтверджує, що при виконанні договірних зобов'язань сторони мають керуватись саме умовами вказаного договору, а отже відповідно п. 5.2. договору - після отримання рахунку, споживач на протязі 3-х банківських днів проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, що вказаний у цьому договорі. Доказів отримання рахунків відповідачем позивач не надав, а отже не надав доказів виникнення у відповідача зобов'язань щодо здійснення оплати наданих послуг, тим самим не довів факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем та підстави нарахування штрафних санкцій, що є предметом позову.
Дочірнє підприємство "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" надіслало до суду письмові пояснення (вих. №323 від 26.10.2015р.), в яких позивач зазначає, що відповідач отримував рахунки на оплату послуг водопостачання та водовідведення, що підтверджується банківськими виписками в яких відповідач здійснює оплату відповідно до рахунків. В акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р. відповідач зазначає прийняті до бухгалтерських проводок рахунки на оплату послуг, що є беззаперечним доказом отримання рахунків відповідачем.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
В судових засіданнях 13.10.2015р. та 03.11.2015р. представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, тому просять апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача в судових засіданнях 13.10.2015р., та 03.11.2015р. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи між дочірнім підприємством "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (позивач, підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (відповідач, споживач) укладено договір надання послуг з водопостачання та водовідведення №122 від 01.01.2010р. (а.с. 21-23 т.1).
Відповідно до п. 1.1 договору підприємство зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення на його об'єкти, а споживач зобов'язується оплатити отримані послуги на умовах даного договору. Сторони погодили річне споживання (ліміт) води та приймання стоків в розмірах, які не перевищують: вода 14600,00 м.куб./рік; стоки 270100,00 м.куб./рік.
Згідно п. 1.2. договору споживач зобов'язується вносити плату за надані послуги на умовах цього договору, за тарифами, що встановлюються у визначеному законодавством порядку (п. 5.1 договору).
Сторони зобов'язуються керуватись чинними законами України та правовими нормативними актами:
- ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання";
- ЗУ "Про житлово-комунальні послуги";
- Водний кодекс України;
- Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держжитлокомунгост України від 05.07.1995 р. №30;
- Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом МЖКГ України від 27.06.2008р. №190;
- Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37;
- Правила приймання стічних вод підприємств у міську каналізаційну мережу міста Хмільника, рішення №02-20-987 від 28.12.2004р.;
- іншими нормативно-правовими документами, що не суперечать чинному законодавству України.
В силу п. 4.1. договору споживач з 18 по 23 число кожного місяця через відповідальну особу за надання звіту подає у відділ збуту послуг підприємства "Звіт про об'єм використаної води та водовідведення" за поточний розрахунковий період (за формою додатку №4). Звіт включає в себе об'єми використаної води та скинутих стоків, визначені за показниками приладів, або за розрахунками виконаними за умовами цього договору п. 3.11. Якщо число надання звіту припадає на вихідний день, то звіт подається наступного за вихідним робочого дня. Звітний період не змінюється.
Відповідно до п. 4.5 договору споживач самостійно отримує рахунок під розпис за надані попередньо послуги при поданні звіту.
Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за водопостачання та водовідведення здійснюються у відповідності з чинним законодавством України за тарифами, затвердженими рішенням Хмільницької міської ради № 527 від 02 липня 2009 року "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" та погоджені рішенням Хмільницької міської ради № 652 від 11 лютого 2010р. (тарифи з ПДВ). Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі зміни тарифу під час дії цього договору, споживач проводить оплату наданих йому послуг за новими тарифами без зміни умов цього договору з моменту набрання чинності нового відповідного рішення.
Згідно п. 5.2 договору після отримання рахунку споживач на протязі 3-х банківських днів проводить його оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, що вказаний в договорі. У випадку зміни банківських реквізитів підприємство повідомляє споживача про це у 3-х денний термін.
Відповідно до п. 5.4 договору у разі невиконання споживачем умов п. 5.2. цього договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до вимог п 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, споживач, в разі несвоєчасної оплати послуг зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.
Споживач в платіжних документах зобов'язаний вказувати номер договору, згідно якого проводиться оплата, за який період та за що вона проведена (оплата водопостачання, водовідведення, перевищення лімітів, ТУ, перевищення показника ГДК, пеня, інше) (п. 5.5. договору).
Договір підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Факт надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у період з 04.2013р. по 06.2015р. підтверджується актами здачі-приймання послуг, які відповідачем оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами, на загальну суму 1 987 486,20 грн., а саме: від 23.04.2013р. на суму 230 грн.; від 23.04.2013р. на суму 45926,22 грн.; від 27.05.2013р. на суму 200 грн.; від 27.05.2013р. на суму 52648,98 грн.; від 21.06.2013р. на суму 57231,48 грн.; від 21.06.2013р. на суму 220 грн.; від 29.07.2013р. на суму 210 грн.; від 29.07.2013р. на суму 71000,10 грн.; від 27.08.2013р. на суму 180 грн.; від 27.08.2013р. на суму 65261,22 грн.; від 24.09.2013р. на суму 200 грн.; від 24.09.2013р. на суму 76556,22 грн.; від 23.10.2013р. на суму 79751,22 грн.; від 23.10.2013р. на суму 210 грн.; від 26.11.2013р. на суму 76607,34 грн.; від 26.11.2013р. на суму 190 грн.; від 24.12.2013р. на суму 68589,84 грн.; від 24.12.2013р. на суму 200 грн.; від 21.01.2014р. на суму 85262,34 грн.; від 26.02.2014р. на суму 170 грн.; від 26.02.2014р. на суму 92564,58 грн.; від 26.03.2014р. на суму 180 грн.; від 26.03.2014р. на суму 73123,98 грн.; від 25.04.2014р. на суму 170 грн.; від 25.04.2014р. на суму 63245,10 грн.; від 26.05.2014р. на суму 180 грн.; від 26.05.2014р. на суму 73083,72 грн.; від 24.06.2014р. на суму 180 грн.; від 24.06.2014р. на суму 77442, 60 грн.; від 25.07.2014р. на суму 93890,10 грн.; від 25.07.2014р. на суму 190 грн.; від 27.08.2014р. на суму 114741,48 грн.; від 27.08.2014р. на суму 190 грн.; від 25.09.2014р. на суму 90849,84 грн.; від 25.09.2014р. на суму 140 грн.; від 27.10.2014р. на суму 110 грн.; від 27.10.2014р. на суму 92480,70 грн.; від 24.11.2014р. на суму 120 грн.; від 24.11.2014р. на суму 67223,46 грн.; від 22.12.2014р. на суму 62934,84 грн.; від 22.12.2014р. на суму 190 грн.; від 27.01.2015р. на суму 83955,96 грн.; від 27.01.2015р. на суму 170 грн.; від 24.02.2015р. на суму 77096,22 грн.; від 24.02.2015р. на суму 170 грн.; від 24.03.2015р. на суму 58098,72 грн.; від 24.03.2015р. на суму 150 грн.; від 28.04.2015р. на суму 51903, 72 грн.; від 28.04.2015р. на суму 150 грн.; від 25.05.2015р. на суму 160 грн.; від 25.05.2015р. на суму 48053,46 грн.; від 24.06.2015р. на суму 10 грн.; від 24.06.2015р. на суму 83492, 76 грн. (а.с. 79-132, т. 1).
Також позивачем долучені до матеріалів справи рахунки на оплату послуг за договором (26-78, т. 1).
ДП "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" зверталося до відповідача з претензіями №145 від 29.04.2014р., №165 від 29.05.2015р. про сплату заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 23,27 т. 2).
Також ДП "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" листами №341 від 29.10.2014р., №371 від 25.11.2014р. №385 від 03.12.2014р. повідомляло відповідача, що в разі непогашення заборгованості за надані послуги відповідач буде відключений від міських каналізаційних систем (а.с. 24, 25, 26, т.2).
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 48860,79 грн. пені нарахованої за період з 31.01.2015р. по 05.07.2015р., 17105,74 грн. 3% річних нарахованих за період з 27.04.2013р. по 05.07.2015р., 224765,95 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 01.04.2013р. по 01.06.2015р., у зв'язку з порушенням строків оплати за надані послуги.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами виникли правовідносини за договором про надання послуг відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Сторони в договорі передбачили, що розрахунки за водопостачання та водовідведення здійснюються у відповідності з чинним законодавством України за тарифами, затвердженими рішенням Хмільницької міської ради № 527 від 02 липня 2009 року "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" та погоджені рішенням Хмільницької міської ради № 652 від 11 лютого 2010р. (тарифи з ПДВ). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.1. договору).
Згідно положень нормативно-правових актів, якими сторони керуються при виконанні умов договору (п. 1.3. договору), зокрема п. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Отже, провівши аналіз законодавства, що регулює даний вид послуг та умови договору, суд приходить до висновку, що споживач (відповідач) отримує платну послугу за яку зобов'язаний здійснювати оплату щомісячно.
Судом враховується, що умовами договору передбачено підставою проведення розрахунку отриманий під розпис відповідачем рахунок.
Однак, рахунок на оплату не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачена.
Разом з тим, як встановлено судом, сторони підписували акти здачі-приймання послуг, якими фіксували факт надання послуг, їх вартість та період надання послуг. Надані позивачем до матеріалів справи акти наданих послуг є первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та слугують підставою для здійснення оплати за наданні послуги. Відповідач повинен був розраховуватись з позивачем за надані послуги щомісячно, однак, як встановлено судом, не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань та не розраховувався з позивачем щомісячно в повному обсязі, чим здійснив прострочення виконання грошових зобов'язань, тому вручення (невручення) рахунків на оплату послуг не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Дана обставина впливає лише на можливість нарахування та стягнення пені, враховуючи те, що згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.
У даному спорі застосовується договірна неустойка, так як в п. 5.4 договору сторони врегулювали, що у разі невиконання споживачем умов п. 5.2. цього договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.п. 4.5., 5.2. договору споживач самостійно отримує рахунок під розпис за надані попередньо послуги при поданні звіту. Після отримання рахунку споживач на протязі 3-х банківських днів проводить його оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, що вказаний в договорі.
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження одержання відповідачем рахунків на оплату послуг, згідно умов договору.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження одержання відповідачем рахунків на оплату послуг, згідно п. 4.5. договору, тому умови за наявності яких позивач мав би право нараховувати пеню (договірну неустойку), згідно п. 5.4 договору не настали.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).
Апеляційний суд здійснивши правову оцінку обставин справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зазначивши власну правову кваліфікацію спірних правовідносин.
Так, в п. 5.4 договору сторони погодили, що відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, споживач, в разі несвоєчасної оплати послуг зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що дочірнє підприємство "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" зверталося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про стягнення (з урахуванням клопотання поданого позивачем про зменшення розмір позовних вимог) 149 978, 58 грн. боргу, 7 653, 46 грн. пені, 2 067, 90 грн. 3% річних, за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 122 від 01.01.2010р., на підставі якого позивачем у даній справі нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.07.2013р. у справі №902/579/13 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" на користь дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" 149 978,58 грн. боргу, 7 653,46 грн. пені, 2 067,90 грн. - 3% річних та 3 194 грн. у відшкодування витрат на сплату судового збору. Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
При розгляді даної справи господарським судом Вінницької області встановлено, що за період з 01.04.2013р. по день розгляду справи (рішення суду датоване 03.07.2013р.) відповідач перерахував позивачеві 216635,56 грн., 156456, 68 грн. з яких, внаслідок відсутності в платіжних документах конкретного призначення платежу, віднесено позивачем, з чим погодився відповідач, на погашення поточних платежів за квітень-червень 2013р. Рештою суми погашено заборгованість, яка є предметом даного спору. Станом на день подання позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем, яка є предметом спору, становить 149 978,58 грн.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач нарахував 3% річних за період з 27.04.2013р. по 05.07.2015р. та інфляційні втрати за період з 01.04.2013р. по 01.06.2015р.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що сума інфляційних втрат та 3% річних повинна обчислюватись з суми фактичної заборгованості, яка визначається станом на перший день місяця наступного за розрахунковим.
Як вбачається з розрахунку суми основної заборгованості (а.с. 8-10. т.1), з 04.2013р. позивачем зазначено борг попереднього періоду на початок місяця 210 157, 46 грн., здійснені відповідачем платежі 03.04.2013р. в розмірі 10 000 грн., 10.04.2013р. в розмірі 10 000 грн., 11.04.2013р. в розмірі 10 000 грн., 22.04.2013р. в розмірі 10000 грн., 29.04.2013р. в розмірі 10 000 грн., позивач зарахував на оплату боргу попереднього періоду, борг на кінець місяця становить 206313,68 грн.
З 05.2013р. вказано борг попереднього періоду на початок місяця 160157,46 грн., здійснені відповідачем платежі 15.05.2013р. в розмірі 10 000 грн., 20.05.2013р. в розмірі 10 000 грн., 23.05.2013р. в розмірі 5000 грн., 27.05.2013р. в розмірі 21635, 56 грн., 29.05.2013р. в розмірі 10 000 грн. позивач зарахував на оплату боргу попереднього періоду, борг на кінець місяця становить 202527,10 грн.
З 06.2013р. вказано борг попереднього періоду на початок місяця 103 521,90 грн., здійснені відповідачем платежі 03.06.2013р. в розмірі 10000 грн., 05.06.2013р. в розмірі 10 000 грн., 07.06.2013р. в розмірі 10000 грн., 10.06.2013р. в розмірі 10000 грн., 11.06.2013р. в розмірі 10 000 грн., 12.06.2013р. в розмірі 10000 грн., 17.06.2013р. в розмірі 10 000 грн., 18.06.2013р. в розмірі 10 000 грн., 20.06.2013р. в розмірі 10 000 грн. позивач зарахував на оплату боргу попереднього періоду, борг на кінець місяця становить 169 978,58 грн.
З 07.2013р. вказано борг попереднього періоду на початок місяця 13 521,90 грн., здійснені відповідачем платежі 10.07.2013р. в розмірі 40000 грн., 16.07.2013р. в розмірі 10 000 грн., 17.07.2013р. в розмірі 10000 грн., 22.07.2013р. в розмірі 10 000 грн., 25.07.2013р. в розмірі 10 000 грн., 26.07.2013р. в розмірі 10 000 грн. позивач зарахував на оплату боргу попереднього періоду, борг на кінець місяця становить 131188,68 грн. Борг попереднього періоду в сумі 210 157, 46 грн. оплачено повністю 10.07.2013р.
Отже, з наданого позивачем розрахунку суми основного боргу вбачається, що платежі здійснені відповідачем за квітень-червень 2013 р. позивачем зараховані на погашення боргу за попередній період. При цьому, станом на квітень 2013р. сума боргу становила 210 157, 46 грн.
Однак, як встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 03.07.2013р. у справі №902/579/13 платежі здійснені відповідачем за період з 01.04.2013р. по день розгляду справи (03.07.2013р.) віднесено позивачем на погашення поточних платежів за квітень-червень 2013 р. Станом на день подання позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становила 149 978,58 грн.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем невірно визначена сума заборгованості на яку проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а відтак, невірно визначені і всі нарахування на неї, що унеможливлює задоволення позову в тому вигляді, як заявлено позивачем.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював оплату за надані послуги без дотримання вимог зазначених в п. 5.5. договору, а саме не вказував період та за що вона проведена (оплата водопостачання, водовідведення, перевищення лімітів, ТУ, перевищення показника ГДК), що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Як вбачається з звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку, в призначені платежу зазначено, що кошти сплачуються "за воду та стоки згідно договору №122 від 01.01.2010р., згідно акта приймання-передачі за місяць", однак, конкретно не вказано за який місяць сплачуються кошти та згідно якого акту приймання передачі послуг.
В деяких звітах про дебетові і кредитові операції по рахунку, в призначені платежу зазначено, що кошти сплачуються "за воду та стоки згідно договору №122 від 01.01.2010р., згідно конкретного рахунку". Як встановлено судом, позивачем вказані кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередній період, а не в погашення конкретно вказаного рахунку на оплату (том 1, а.с. 159, 164, 193, 215, 216, 218, 234, 242).
Судом апеляційної інстанції в ході судового слідства встановлено, що в деяких випадках суми проведених платежів відповідачем не в повній мірі зараховувались позивачем в рахунок послуг водопостачання та водовідведення, а як пояснили представники позивача частина цих коштів спрямовувалась на оплату інших рахунків, які не долучались позивачем до матеріалів справи під час слухання її в суді першої інстанції, за перевищення лімітів, ТУ та показника ГДК (том 1, а.с. 17, 18, 19, 154, 164, 193, 220, том 2, а.с. 7, 10, 22).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи не може самостійно здійснити перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи великий період здійснених позивачем нарахувань, беручи до уваги здійснені відповідачем проплати за надані послуги без чіткого зазначення призначення платежу, оплату відповідачем рахунків, які не долучені позивачем як доказ до матеріалів справи.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання скаржника на акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р. де відповідач зазначає прийняті до бухгалтерських проводок рахунки на оплату послуг, що є беззаперечним доказом отримання рахунків відповідачем, оскільки пунктом 4.5 договору сторони узгодили, що споживач самостійно отримує рахунок під розпис за надані попередньо послуги. В силу ст. ст. 33, 34 ГПК України скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів одержання відповідачем під розпис рахунків на оплату.
Відповідно пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Отже, помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору. Отже, у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хмільникводоканал" комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на рішення господарського суду Вінницької області від 08.09.15 р. у справі № 902/1092/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.