79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.10.2015р. Справа№ 914/2824/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
за позовом Державної організації “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, яка діє в інтересах
позивача-1 Performing Right Society Limited, London W1T 3AB, United Kingdom
позивача-2 Broadcast Music Inc. (BMI), New York 10019 U.S.A.
позивача-3 American Society of Composers, Authors And Publishers (ASCAP), New York 10023 U.S.A.
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ”, с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 організації “Українська ліга авторських і суміжних прав”, м.Київ,
про стягнення 53 592,00 грн.
За участю представників сторін:
представник позивачів не з"явився;
від відповідача ОСОБА_4 - керівник.
від третьої особи ОСОБА_5 - представник (довіреність №20/12/14-06 від 20.12.2014р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державна організація “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, яка діє в інтересах позивача-1 Performing Right Society Limited, London W1T 3AB, United Kingdom позивача-2 Broadcast Music Inc. (BMI), New York 10019 U.S.A. позивача-3 American Society of Composers, Authors And Publishers (ASCAP), New York 10023 U.S.A. подала позов до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ” про стягнення 53 592,00 грн. з яких 48 720,00 грн. компенсація за порушення майнових авторських прав та 4 872,00 грн. штраф.
Ухвалою суду від 20.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.09.2015р.
Ухвалою суду від 09.09.2015р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 організацію “Українська ліга авторських і суміжних прав”. Розгляд справи відкладено на 06.10.2015р.
Ухвалою суду від 06.10.2015р. розгляд справи відкладено на 20.10.2015р.
Уповноважений представник позивачів 1,2,3 у судове засідання не з"явився. Проте, факсовим зв"язком подав клопотання від 19.10.2015р. вих.№06-05/3385 (зареєстроване за вх.№44823/15 від 19.10.2015р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку з тим, що ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, подано позовну заяву до ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у зв"язку з укладенням ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" договору №КБР№-К121/03/2013 від 07.03.2013р. з відповідачем, враховуючи, що розгляд вказаної справи може вплинути на рішення у даній справі, у зв"язку з відсутністю ухвали про порушення провадження у справі, з метою повного, об"єктивного дослідження і встановлення в судовому засіданні усіх обстави справи для прийняття законного та обгрунтованого рішення.
Представник відповідача заперечив проти поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що факт подання позовної заяви та розгляд іншої справи у суді не є підставою для відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи також заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на його безпідставність.
Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Із змісту ч.1 ст.77 ГПК України випливає, що розгляд справи може бути відкладено лише в межах строків встановлених ст.69 ГПК України.
Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи, відхиляє вищезазначене клопотання з підстав тривалого розгляду справи, закінчення законодавчо встановлених процесуальних строків, відсутність клопотань сторін про продовження строку вирішення спору та надання судом сторонам всіх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.11.2014р. відповідач у приміщенні Торгово-розважального комплексу "King Cross Leoроlis", що знаходиться за адресою: м.Львів, с.Сокільники, вул.Стрийська,30, здійснив бездоговірне публічне виконання музичних творів з текстом, майнові авторські права на які знаходяться у колективному управлінні ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", чим порушив виключні майнові авторські права позивачів, у зв"язку з чим, позивач на підставі ч.3 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", просить стягнути 53 592,00 грн. з яких 48 720,00 грн. компенсація за порушення майнових авторських прав та 4 872,00 грн. штраф.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому ним відзиві на позовну заяву (вх.№37507/15 від 08.09.2015р.), просив суд відмовити у його задоволенні повністю. Зокрема зазначив, що позивачем не доведено, що саме відповідач здійснював публічне виконання тих творів, про які йдеться у позовній заяві, а відповідач такого факту не визнає. Відповідач зазначає, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулось до господарського суду з порушенням підвідомчості, крім того, не є організацією колективного управління і не надав суду докази, які б свідчили про її право звертатись із захистом прав позивачів. Також відповідач стверджує, що позивач не надав належних доказів наявності прав управління на зафіксовані твори. Надані позивачем виписки стосуються лише приналежності авторів до членів закордонної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі. В той же час відповідно до ч.3 ст.48 Закону України "Про авторське право та суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб"єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Тобто, тільки такі письмові договори надають право організації колективного управління захищати права тих осіб, які передали свої права в управління.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову й з інших підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи проти позову заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях по суті спору (вх.№42397/15 від 05.10.2015р.), просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Слід зазначити, що позивачем подавалось клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивачів за вих.№06-05/3200 від 02.10.2015р. (вх.№42548/15 від 05.10.2015р.), посилаючись на скрутне фінансове становище організації.
Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників відповідача та третьої особи суд встановив наступне:
На підтвердження своїх повноважень Державна організація “Українське агентство з авторських та суміжних прав” посилається на те, що вона є організацією колективного управління, яка діє на підставі статуту, свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003 р. та згідно зі ст.ст. 47-49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права.
Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» створена Наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013р. № 392-н на базі Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» і є його правонаступником, заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 839-р (п.1.1. Статуту «Українське агентство з авторських та суміжних прав»).
Відповідно до своїх повноважень, передбачених ст.ст. 47-49 Закону, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав на території України" управляє майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання творів авторів (в тому числі способом публічного сповіщення), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняє дії, пов'язані з захистом порушених авторських прав.
Як стверджує ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, 27.11.2014 року відповідач в приміщенні Торгово-розважального комплексу «King Cross Leopolis», який знаходиться за адресою: м.Львів, с.Сокільники, вул.Стрийська, 30, здійснив бездоговірне публічне виконання музичних творів з текстом, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, зокрема:
1. Назва твору - Stay, виконавець - Hurts, оригінальний правовласник (композитор/автор тексту - (фізична особа) - ANDERSON ADAM DAVID; HUTCHCRAFT THEO DAVID;
2. Назва твору - Love You Like A Love Song, виконавець - Selena Gomez, оригінальний правовласник (композитор/автор тексту - (фізична особа)) - JAMES TIM; SCHMALHOLZ ADAM; ARMATO ANTONIA;
3. Назва твору - Cry Me A River, виконавець - Justin Timberlake, оригінальний правовласник (композитор/автор тексту - (фізична особа)) - MOSLEI TIMOTHY Z ; STORCH SCOTT SPENSER; TIMBERLAKE JUSTIN R.
ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, підтверджує факт виконання відповідачем даних музичних творів даними моніторингу: записом використання творів на носіях Panasonic Mini DV № 382545F, а також актами фіксації публічного виконання творів від 27.11.2014р.
Посилаючись на положення ст.ст.426, 443 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.15, ст.49,50-52 Закону України"Про авторське право і суміжні права", враховуючи, що відповідач порушив права трьох позивачів ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, просить стягнути з відповідача 53 592,00 грн. з яких 48 720,00 грн. компенсація за порушення майнових авторських прав нарахована на підставі п."г" ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та 4 872,00 грн. штраф нарахований на підставі ч.3 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
При прийняття рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Частиною1 ст.432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 цього кодексу.
Відповідно до ст.ст.16, 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об"єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права та суміжних прав.
Відповідно до ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права, врегульовано Законом України "Про авторське право і суміжні права".
Згідно ст.7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Згідно п.1.ч.1 ст.433 ЦК України одним із об"єктів авторського права є твори, зокрема музичні твори (з текстом або без тексту). Аналогічне положення містить п.5 ч.1 ст.8 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Відповідно до ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
Згідно ч.2 ст.11 вищевказаного Закону авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст.15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Згідно із ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.
Статтею 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору доручення, здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Положеннями ч. 1, 2, 5 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління; організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом; суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною 4 ст.48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Слід зазначити, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09.12.2014р. у справі №525/6957/14-ц встановлено, що на підставі наказу від 25 липня 2013 року № 392-Н «Про припинення Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом реорганізації в Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" остання є правонаступником Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" .
На цій підставі був затверджений Статут ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а також вказана організація зареєстрована в Державному реєстрі юридичних та фізичних-осіб підприємців, як юридична особа.
Відповідно до пункту 3 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки України 21.05.2003 N 311 Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 червня 2003р. за N 436/775, який був чинним на час реорганізації та є чинним на час розгляду справи у суді. Організація колективного управління зобов'язана стати на облік у Державній службі протягом 30 днів після її державної реєстрації. У разі пропущення зазначеного строку організація повинна надати Державній службі інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) пояснення у письмовій формі з обґрунтуванням причин, які призвели до затримки подання документів у встановлений строк. Про взяття на облік організації колективного управління Державна служба видає свідоцтво про облік установленого зразка (додаток 1). Право займатися діяльністю організації колективного управління виникає з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління.
Надане до матеріалів справи свідоцтво про облік організації колективного управління №3/2003 від 22 серпня 2003 року, що підтверджує реєстрацію Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не є підтвердженням того, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" взята на облік організацій колективного управління в Державній службі та їй видане свідоцтво про облік встановленого зразку і вона має право займатися діяльністю організації колективного управління.
Будь-яких чинних нормативних актів, які б давали право ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" займатися діяльністю організації колективного управління без реєстрації її у Державній службі як організації колективного управління немає.
Отже, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", у зв"язку з відсутністю свідоцтва про облік організації колективного управління в Державному департаменті інтелектуальної власності, не має права займатися діяльністю організації колективного управління.
Відсутність у Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» статусу організації колективного управління з аналогічних підстав, що вказані у рішенні Київського районного суду м.Полтави від 09.12.2014р. у справі №525/6957/14-ц, встановлена також і рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.10.2014р. у справі №369/7650/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.12.2014р.
Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зважаючи на положення ч.3 ст.35 ГПК України, не потребує доказування факт відсутності у Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» статусу організації колективного управління.
Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
За ч.3 ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 року сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.
Відповідно до положень глави 9, 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови, з яких або на які перекладається документ. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Тексти договорів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. При посвідченні справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи нотаріуса.
ДО “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, на підтвердження своїх повноважень щодо колективного управління майновими авторськими правами іноземних суб"єктів авторського права посилається на договора про взаємне представництво інтересів: від 01.08.2006р. укладеного з Performing Right Society Limited, від 31.12.2004р. укладеного з Broadcast Music Inc., від 01.01.2006р. укладеного з American Society of Composers, Authors And Publishers (ASCAP).
ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» не надано суду належним чином засвідчений переклад всіх договорів. З огляду на наведе, суд критично оцінює подані договори.
Відповідно до розділу 4 угоди користувачів ІРІ, укладеної 30.01.2006р. між Державним підприємством «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори з основним місцем діяльності в Цюріху (Швейцарія) - надалі SUISA, користувачеві (ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав») надається глобальне, невиключне право, яке не може бути передане третій особі, на використання Системи ІРІ та даних, що вона містить, на час дії Угоди у чіткій послідовності з її положеннями. Користувач має право вести пошук даних, використовуючи інструментарій (інформаційно-довідкову службу тощо), доступний для цих цілей і використовувати дані одноособово відповідно до цілей, визначених статутом. Користувач не має права використовувати Систему ІРІ в цілому або у частині, або дані, що надаються для будь-яких цілей. Зокрема, але не виключно, Користувач не має права пропонувати, надавати доступ до системи третім особам, перерозподіляти, оприлюднювати або іншим чином розпоряджатися системою ІРІ в цілому або у частинах, або даних, що вона містить.
Разом з тим, позивач не надав доказів, що підтверджують його право готувати та підписувати Виписки з системи ІРІ.
Згідно з п.2.1. угоди, Система ІРІ - це база даних та інформаційна система, що розроблена та управляється SUISA щодо формування відповідно бази даних та підтвердження достовірності включених до неї відомостей.
Однак у п.10.2. угоди вказано, що SUISA не надає ніяких гарантій та не відповідає за точність та повноту або невідкладність передачі змісту даних, доступних через ІРІ систему. SUISA знімає з себе будь-яку відповідальність у зв"язку з цим.
Як зазначено п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", згідно з п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим. Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
Оскільки ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не видавалось свідоцтво про облік організації колективного управління в Державному департаменті інтелектуальної власності вона не має повноважень, передбачених п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону «Про авторські та суміжні права» від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права.
Також суд критично оцінює долучений до матеріалів позовної заяви акт фіксації публічного виконання від 27.11.2014р. оскільки він складений без залучення представників відповідача, за участю представників громадськості. До акту не долучено дані про особу яка від імені ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" склала акт та докази в підтвердження того, що ця особа є офіційним представником ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у Львівській області, а також докази, які б підтверджували ідентифікацію представників громадськості (громадян), які були залучені до складання цього акту.
У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" передбачено, що суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (ч.1 ст.435 ЦК, ст.11 Закону). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).
Слід зазначити, що 07.03.2013р. між ОСОБА_3 організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі по тексту - УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб"єктів авторського права та суміжних прав, відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та діє на підставі Свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ТзОВ "СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" (далі по тексту - користувач) укладено договір №КБР-К121/03/2013, згідно якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів ( даті - твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов"язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП, відповідно до даного договору та Закону.
Відповідно до п.1.1. статуту ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами), що управляє на колективній основі майновими правами суб"єктів авторського права та суміжних прав.
Повноваження ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", як організації колективного управління, підтверджуються Свідоцтвом №19/2011 від 24.01.2011р., виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Відтак, відповідач використовує твори, в тому силі й ті, про які вказує ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у позовній заяві на підставі укладеного з ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", договору 07.03.2013р. №КБР-К121/03/2013, який не оспорений у судовому порядку та не визнаний недійсним, відтак діє презумпція правочину визначена ст.204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В підтвердження належного виконання договору від 07.03.2013р. №КБР-К121/03/2013, відповідач надав акти виплати роялті від 30.09.2014р. та від 31.12.2014р. підписані між ТзОВ "СІРІУСПРОЕКТ ЛЬВІВ" та ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", в яких перелічені суми та платіжні доручення, згідно яких вони сплачені, крім того долучено також виписки банку, в яких ці суми відображені.
Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, визнано, зокрема вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб"єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст.15, 39, 40, 41 Закону України "Про авторське право і суміжні права" з врахуванням обмежень майнових прав визначених ст.ст.21-25, 42, 43 цього закону.
Згідно з п. "г" ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
У п.42 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" вказано, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону N 3792-XII суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Як роз'яснено Вищим господарським судом України у п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов»язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012р. №12 із змінами та доповненнями, відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.
Слід зазначити, що з огляду на приписи ст.33 ГПК України щодо обов"язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про доведення обставини, що мають значення для справи про захист авторських чи суміжних прав, позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжного права, а також використання об"єктів даних прав відповідачем.
Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб"єкта авторського права та/або суміжних прав. Однак, враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем авторських прав, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації, передбаченої підпунктом «г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» та штрафу передбаченого ч.3 ст.52 цього ж Закону.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач, всупереч вищевказаній ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судовий збір згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 87 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
складено 26.10.2015р.
Суддя Сухович Ю.О.