04 листопада 2015 року Справа № 922/2950/15
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Н. Шихкерімової (дов. від 01.10.2015), М. Говтвяниці (дов. від 03.11.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Харківської області від 9 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року у справі № 922/2950/15 за позовом фермерського господарства "AURUM" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення,
У травні 2015 року фермерське господарство "AURUM" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 березня 2015 року № 40-р/к у справі № 2/02-268-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" з підстав невідповідності закону.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 9 червня 2015 року (суддя Т. Пономаренко), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року, позов задоволено.
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 6 статті 180 Господарського кодексу України, статті 12, частини першої статті 13, статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток паїв" від 2 лютого 2002 року № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008), статей 4, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Фермерське господарство "AURUM" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 12 березня 2015 року адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань про попередні висновки від 9 лютого 2015 року № 56 у справі № 2/12-245-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку фермерського господарства "AURUM", прийняла рішення, яким:
- визнано, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" фермерське господарство "AURUM" за підсумками діяльності протягом 2011, 2012, 2013, 2014 років та станом на березень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) в межах орендованих ним земельних часток (паїв) на територіях Лютівської та Олександрівської сільських рад Золочівського району Харківської області;
- визнано, що фермерське господарство "AURUM", не привівши у відповідність з Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток у частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме бездіяльність, що може привести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв)), яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв);
- згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на фермерське господарство "AURUM" штраф у розмірі 68 000 грн;
- зобов'язано фермерське господарство "AURUM" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом ініціювання змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України, про що повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у 6-місячний строк з дня одержання рішення.
Приймаючи дане рішення, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України виходило з того, що станом на 16 січня 2015 року кількість договорів оренди землі, укладених фермерським господарством "AURUM" з власниками земельних часток (паїв), які передбачають розмір орендної плати у розмірі, меншому 3 відсотків від нормативної оцінки землі без урахування індексу інфляції (у переважній більшості таких договорів розмір орендної плати становить 2 відсотки), складає 29 договорів, які не відповідають Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 №725/2008). При цьому фермерське господарство "AURUM" не вчинило дій щодо приведення умов цих договорів відповідно до змісту зазначеного Указу Президента України.
За правилами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з приписами частини першої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (цього Закону).
Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме: запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною другою статті 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина друга статті 30 цього Закону).
Отже, заінтересована сторона (орендодавець чи орендар) може звернутися з пропозицією про внесення за погодженням сторін змін до договору оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв), зокрема, щодо встановлення орендної плати у розмірі, визначеному Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, а в разі недосягнення згоди - передати спір на вирішення суду.
Водночас Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, положення чинного законодавства, якими врегульовано відносини оренди землі, не покладають на орендаря обов'язку ініціювати приведення орендної плати у відповідність до зазначеного Указу. Таким чином, відносини між сторонами договору оренди є господарськими.
Оскільки низка договорів оренди землі була укладена до набрання Указом Президента України № 728/2008 законної сили і його положення не мають зворотної сили, а також за відсутності доказів щодо намагань контрагентів змінити їхні умови в частині розміру орендної плати, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 березня 2015 року № 40-р/к у справі № 2/02-268-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення Господарського суду Харківської області від 9 червня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року у справі № 922/2950/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. І. Студенець