5 листопада 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.
секретар Давня Я.А.
за участю:ОСОБА_1. яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа Державне земельне агентство у Кіцманському районі Чернівецької області, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 липня 2015 року,
встановила:
В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.
Просила визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку, площею 1,3990 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, яка належала ОСОБА_5
Посилалася на те, що вона є спадкоємцем після смерті своєї баби ОСОБА_5 відповідно до заповіту.
Оформити свої права на спадкове майно в державній нотаріальній конторі не можливо, оскільки втрачено оригінал державного акту про право власності на вищевказану земельну ділянку.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 липня 2015 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майна, а саме земельну ділянку, площею 1,3990 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, яка належала ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Так, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно частини 1 статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частин 1,3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.4).
22 серпня 2011 року померла ОСОБА_5 вчинила заповіт, за яким належну їй на праві власності земельну ділянку площею 1,3990 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області заповіла ОСОБА_3 (а.с.5).
З довідки виконавчого комітету Кліводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 4 червня 2015 року №550 вбачається, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти ОСОБА_4, яка проживає АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_2 (а.с.6).
З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 15 вересня 2004 року вбачається, що ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 1,3990 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілводинської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області (а.с.7).
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції належним чином не встановив обставини , які мають значення для справи , зробив висновки, які не відповідають обставинам справи , порушив норми матеріального та процесуального права, не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. України від 30 травня 2008 року N 7 « Про судову практику у справах про спадкування» (далі Поставнови).
В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 « Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому
цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в
нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про
визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В пункті 24 Постанови роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом
строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення
додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини
третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення
застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло
з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі
відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину
(частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності
інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання
заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.
При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні
громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про
право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви
спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про
визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню
не підлягають.
З позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що позивачка не посилалась на ті обставини, що між нею та відповідачами існує спір щодо спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , а також на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 оспорюють або не визнають її право на спадкування спірного майна.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 а тому є неналежним відповідачем у даній справі.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 зверталася до нотаріуса з заявою про оформлення права власності на спадкове майно згідно заповіту від 22 серпня 2011 року, а також того, що у позивачки відсутні умови для одержання в
нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до правил статті 88 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону (в редакції чинній на момент подання до суду позовної заяви) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до статті 8 «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року, № 80-VIII установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
З посвідчення серії НОМЕР_3 від 20 січня 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи (а.с.34).
З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_5 вбачається, що вартість спадкового майна складає 41 734 гривні (а.с.8).
Таким чином судовий збір в сумі 459 гривень 7 копійок підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 липня 2015 року скасувати.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 459 гривень 7 копійок судового збору в дохід держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
Головуючий
Судді: