Справа № 726/1596/15-ц
Провадження №2/726/380/15
Категорія 47
12.10.2015 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі - Руснак Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці позивача ОСОБА_3 у справах дітей Чернівецької міської ради про стягнення аліментів, та про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу другого з батьків, суд,-
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій вказує, що 23.07.2005 року у сторін народилась донька - ОСОБА_4.
Після припинення шлюбних стосунків між сторонами, позивач звернулась до суду із позовом про призначення їй аліментів на утримання неповнолітньої дитини та рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці стягнуто з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частки із усіх видів його заробітку до повноліття доньки.
Однак після отримання виконавчого листа, ОСОБА_2 із місця роботи звільнився, перестав сплачувати аліменти. В даний час відповідач не має постійного доходу.
Разом з тим вказує, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, де проживають родичі позивача, однак ОСОБА_2 безпідставно ігнорує такі прохання позивачки та не дає своєї згоди для виїзду дитини за кордон.
На підставі викладеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким збільшити-змінити розмір аліментів на утримання доньки та встановити їх у твердій грошовій сумі в розмірі 643 гривні щомісячно, а також надати дозвіл на виготовлення закордонного паспорту на дитину для виїзду за межі України до країн Європейського союзу без згоди та супроводу її батька строком до 31.08.2018 року.
Представник, який діє від імені позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду в газеті «Урядовий кур'єр».
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, не заперечує проти задоволення позову.
Суд, дослідивши обставини справи, пояснення сторін та письмові докази приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається із рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.03.2008 року, із ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.
Станом на 10.09.2008 року місце проживання платника аліментів та розмір його доходів не встановлено та відкрито виконавче провадження по стягненню з нього аліментних виплат у встановленому розмірі. Зі слів позивача, ОСОБА_2 в даний час офіційно не працевлаштований, має тимчасовий, мінливий дохід. У судовому засіданні також не встановлено місце роботи відповідача та наявність у нього стабільного доходу.
Пунктом 3 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: наявність у платника аліментів інших дітей, не працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Враховуючи такі положення закону, беручи до уваги обов'язок відповідача брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, за умови, коли відповідач офіційно не працює, має мінливий, тимчасовий дохід, з метою встановлення належного порядку сплати присуджених аліментів, суд вважає за можливе змінити розмір стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.
Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» визначений прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років, який становить з 01.01.2014 року 1286 гривень на місяць.
За таких умов, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про необхідність стягувати з ОСОБА_2 половину від суми визначеного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а саме у розмірі 643,00 гривні щомісячно.
Що стосується позовних вимог про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька, судом такі позовні вимоги задоволені бути не можуть з наступних підстав.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21.01.1994 року №3857-ХІІ, постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231 (із змінами).
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18 річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231 (із змінами) визначено, зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/ проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків або в супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16 річного віку,або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном; у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім, рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої ВДВС із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (під час виїзду за кордон у супроводі одинокої матері).
Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Проте позивачем свої позовні вимоги було викладено неналежним чином, а саме всупереч вищевказаним Правилам не зазначено конкретної держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі. ОСОБА_2 перебування у країнах без конкретної вказівки на такі, визначений позивачем строком в три роки без вказання необхідності причин перебування дитини за кордоном протягом такого тривалого часу є порушенням Правил затверджених КМ України та обмежує другого з батьків у його правах щодо дитини.
Ч.1 ст. 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Разом з тим, судом не встановлено, що позивач (чи його належним чином уповноважений представник) безпосередньо чи опосередковано відмовив позивачу у наданні дозволу (згоди) на виїз дитини за кордон без його супроводу, відсутнє підтвердження про звернення до відповідача з таким проханням та відсутні будь-які докази про наявність спору між сторонами про реалізацію вказаних прав, а тому судом не може бути встановлено порушення прав матері та неповнолітньої доньки які підлягають судовому захисту.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України», постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 року №231, ст.ст., 181-184, 192Сімейного Кодексу України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України , суд -
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір стягнутих з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки його доходу, починаючи з 06.02.2008 року до її повноліття на визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 643 гривні щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок на користь держави.
В інших позовних вимогах відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_5