Справа № 638/11394/13-ц
Провадження № 22-ц-/790/5580/15 Головуючий І інстанції: Шишкін О.В.
Категорія: житлові Доповідач
29 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Пономаренко Ю.А., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі - Каплоух Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного Управління державної міграційної служби України в Харківській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання іншого житла,-
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 1987 року є основним наймачем квартири АДРЕСА_1.
З 1992 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 08.02.2013 року за рішенням суду розірвано.
За час подружнього життя сторони проживали разом у спірній квартирі та у 1993 році за згодою позивача - ОСОБА_1 було прописано до спірної квартири.
Всі витрати пов'язані з утриманням вказаної квартири та сплати комунальних послуг несе ОСОБА_2.
З 2006 року ОСОБА_1 добровільно покинула вказану квартиру.
13.01.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про надання іншого житла.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона продовжує мешкати в спірній квартирі разом з позивачем та сплачує комунальні послуги, є інвалідом другої групи, та ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на позачергове забезпечення житловою площею, вважає, що саме ОСОБА_2 повинен забезпечити її житлом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено повністю. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язано Дзержинський районний відділ у м. Харкові Головного Управління державної міграційної служби України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без встановлення дійсних обставин, висновки суду яким не відповідають.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися до суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, судова колегія приходить до наступного:
Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:
-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;
-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
Наведеним нормам цивільного процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Розглядом справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 травня 1992 року по 08 лютого 2013 року (а.с.45).
В квартирі АДРЕСА_1, основним наймачем якої є ОСОБА_2, ОСОБА_1 стала мешкати на правах дружини з 1992 року, 10 серпня 1993 року була зареєстрована за вказаною адресою.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не проживає за вказаної адресою більше ніж 6 місяців, тому дійшов висновку про те, що відповідач є такою, що втратила право користування спірною квартирою.
З висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, судова колегія погоджується у повному обсязі, він ґрунтується на основі повно та всебічно з'ясованих обставин на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд керувався вимогами закону, а саме: згідно ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житло впродовж 6 місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним житлом, суд першої інстанції у сукупності з іншими доказами прийняв до уваги пояснення самої ОСОБА_1, яка в ході судового розгляду справи підтвердила факт добровільного залишення квартири, та що мешкає разом із своїм батьками, доглядає за ними.
Главою п'ятою «Докази» цивільного процесуального кодексу України передбачається, що доказами є Доказами є будь-які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судова колегія вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, у цій частині позову вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст.. ст.. 213, 214, 216 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивовано тим, що є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Судова колегія погоджується з висновком суду і в цій частині.
Разом із тим, судова колегія скасовує рішення суду у частині зняття відповідача з реєстраційного обліку і відмовляє позивачу в позові у частині зобов'язання Дзержинського районного відділу у м. Харкові Головного Управління державної міграційної служби України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і зазначення про це у рішенні суду є зайвим.
Відповідно до ст. ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, відповідно до Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентними, уповноваженими на це органами, зокрема, на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і лише в разі відмови цього органу здійснити зняття особи з реєстраційного обліку на підставі рішення суду, такі дії можуть бути оскаржені до суду із залученням компетентного органу в якості відповідача.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 324 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року змінити, скасувати його в частині зобов'язання Дзержинського районного відділу у м. Харкові Головного Управління державної міграційної служби України в Харківській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -