Справа № 614/920/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Гуляєва Г.М.
Провадження №22-ц/790/7411/15. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В. Категорія: договірні.
28 жовтня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.,
при секретарі: - Лашаковій Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 - про стягнення боргу,
У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у 2013 році він та ОСОБА_7 вирішили зайнятися роздрібною торгівлею шляхом реалізації товарів у приміщенні магазину по АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності.
ОСОБА_7 є оперуповноваженим ДСБЕП Борівського РВ УМВС України в Харківській області, а тому він (ОСОБА_6.) займався підприємницькою діяльністю під наглядом матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8
Під час підготовки приміщення магазину для проведення підприємницької діяльності ним було придбано вітринний холодильник вартістю 9424 грн. 80 коп., про що свідчить видана на його ім'я видаткова накладна №1082705 від 27 серпня 2013 року.
На початку грудня 2013 року між ним та відповідачами виникли суперечки, у зв'язку з чим вони розділилися, частину напрацьованого майна він передав ОСОБА_7, ОСОБА_8, а частину забрав собі.
Під час розподілу майна відповідачі забрали собі вітринний холодильник, який був придбаний ним за власні кошти та відмовляються його повернути.
Після розподілу майна ОСОБА_7, ОСОБА_8 зайняли частину приміщення його магазину та тільки після тривалої судової тяганини звільнили її в кінці квітня 2014 року.
Весь цей час він, ОСОБА_7, ОСОБА_8 користувалися електричною енергією, за яку він сплачував грошові кошти, земельною ділянкою на якій розміщений магазин, за яку він сплачував оренду плату.
Заборгованість відповідачів перед ним за використану електроенергію становить 3 992 грн. 04 коп., сума боргу за оренду землі становить 877 грн. 86 коп.
Добровільно відшкодувати йому вартість вітринного холодильника у розмірі 9424 грн. 80 коп., витрат по платі орендної плати за землю у розмірі 877 грн. 86 коп., витрат по оплаті електричної енергії у розмірі 3 992 грн. 04 коп., відповідачі відмовились.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, якщо договором не передбачено інші відсотки.
Оскільки ОСОБА_7, ОСОБА_8 прострочили виконання свої зобов'язань, вони мають сплатити йому борг з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 220, 526, 536, 625, 1053, 1049,1050 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь сплачені ним кошти за придбання холодильника у розмірі 9424 грн. 80 коп., сплачені ним кошти за оренду землі у розмірі 887 грн. 85 коп., сплачені ним кошти за використану електричну енергію у розмірі 3992 грн. 04 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь суму індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань у сумі 73 45 грн. 58 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.
Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 позов не визнали.
При цьому заперечували факт придбання позивачем вітринного холодильника і знаходження його у них та безоплатного користування електричною енергією.
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2015 року у задавлені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду та виключить з рішення суду наступні абзаци: «В судовому засіданні ОСОБА_8 стверджувала, що обладнання та будівельні матеріали вона придбала за свої кошти»; «Рішенням Борівського районного суду від 19 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_8 було відмовлено»; «Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 придбав у ПАТ «РОСC» вітрину з випуклим склом «RІМІNІ» вартістю 9424 грн. 80 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №1082706 від 27 серпня 2013 року».
В іншій частині рішення суду, залишити без змін.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
З матеріалів справи вбачається, що 1 жовтня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали договір про спільну діяльність, предметом якого передбачили придбання нежитлової будівлі (магазину) по АДРЕСА_1 з метою подальшої організації підприємницької діяльності, з реєстрацією придбаного об'єкту нерухомості на ім'я ОСОБА_6 ( а. с.3-34).
20 жовтня 2011 року ОСОБА_6 придбав на прилюдних торгах нежитлову будівлю (магазин), розташований по АДРЕСА_1, який зареєстрував в КП «Борівське бюро технічної інвентаризації» 16 листопада 2011 року (а. с.27).
Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 квітня 2014 року, ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі (магазин), розташованого по АДРЕСА_1 (а. с. 28-31).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до грудня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_8 спільно використовували нежитлову будівлю (магазин) для підприємницької діяльності.
З грудня 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_8 стали окремо використовувати нежитлову будівлю (магазин) для підприємницької діяльності, розділивши її на дві окремі частини.
Звертаючись з позовом в суд ОСОБА_6 просив стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь сплачені ним кошти на придбання холодильника у розмірі 9424 грн. 80 коп., сплачені ним кошти за оренду землі у розмірі 887 грн. 85 коп., сплачені ним кошти за використану електричну енергію у розмірі 3992 грн. 04 коп.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_6 надав до суду копію видаткової накладної №1082705 від 27 серпня 2013 року про придбання ним вітрини з випуклим склом «RІМІNІ» ( з охолоджуючим боксом і поличкою) вартістю 9424 грн. 80 коп. (а.с.11).
Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечували факт знаходження у них вітринного холодильника ОСОБА_6
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, ОСОБА_6 передавав на відповідній правовій підставі ОСОБА_8, ОСОБА_7 належний йому на праві власності вітринний холодильник та останні утримують його у себе по теперішній час, матеріали справи не містять.
Не надані такі докази ОСОБА_6, і в судовому засідання апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 користується земельною ділянкою орієнтованою площею 0,0280 га, що знаходиться на території Підлиманської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2013 року по теперішній час без правовстановлюючих документів. ОСОБА_6 не сплачує кошти за фактичне землекористування, а сума заборгованості за користування землею перед Підлиманською селищною радою станом на 21 липня 2014 року становить 2963 грн. 95 коп.(а. с. 13).
Доказів того, що ОСОБА_6 укладав з Підлиманською селищною радою договір оренди земельної ділянки, на якій розташований належний йому магазин та сплачував за її користання орендну плату, матеріали справи не містять.
Не надані такі докази ОСОБА_6, і в судовому засідання апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з грудня 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_8 користувалися електричною енергією, яка постачалася АК «Харківобленерго» до приміщення магазину позивача, облік якої здійснювався двома окремими лічильниками.
В судовому засіданні першої інстанції відповідачі надали квитанцію за №125 від 6 березня 2015 року, відповідно до якої ними було сплачено на користь АК «Харківобленерго» за спожиту електроенергію 520 грн.
Доказів того, що ОСОБА_8 в період з грудня 2013 року по квітень 2014 року використала електричної енергії на суму 3992 грн. 04 коп., матеріали справи не містять.
Не надані такі докази ОСОБА_6, і в судовому засідання апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог та обґрунтовано відмови йому у задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_6, ОСОБА_7, не є суттєвими та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 21 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: