ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2015Справа №910/23759/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерготрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд"
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Леочко Т.І. - за довіреністю від 02.06.2015р.;
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У вересні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенерготрейд" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд" (відповідач) про стягнення 19 050,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з щодо поставки товару за рахунком-фактурою № СФ-000011 від 15.04.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/23759/15. Розгляд справи призначено на 05.10.2015р.
В судове засідання, призначене на 05.10.2015р., з'явився представник позивача, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015р. відкладено розгляд справи на 21.10.2015р.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Євробуд" (постачальник) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техенерготрейд" (покупець) рахунок-фактуру № СФ-000011 від 15.04.2013 року на оплату товару на загальну суму 19 050,00 грн.
24.04.2013 року позивачем здійснено оплату виставленого рахунку на суму 19 050,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору за рахунком-фактурою № СФ-000011 від 15.04.2013 року щодо поставки товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 19 050,00 грн. попередньої оплати.
Оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є договором поставки.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-000011 від 15.04.2013 року на оплату товару на суму 19 050,00 грн.
24.04.2013 року позивач здійснив оплату вказаного рахунку на суму 19 050,00 грн.
Доказів існування інших договорів між сторонами суду не надано.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
29.04.2014 року позивач звернувся до відповідача із вимогою № 28-04/14 від 28.04.2014 року (направлення підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком), у якій вимагав протягом 7 днів з дня отримання останньої поставити товар за рахунком-фактурою № СФ-000011 від 15.04.2013 року.
Проте, поставки товару станом на день розгляду справи відповідачем не здійснено, зворотного суду не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що строк здійснення поставки товару за рахунком-фактурою № СФ-000011 від 15.04.2013 року в силу ст. 530 Цивільного кодексу настав, з урахуванням положень ст. 693 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягає стягненню 19 050,00 грн. попередньої оплати.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЄВРОБУД" (02002, м. Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101, ідентифікаційний код 35727961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код 32531054) грошові кошти: 19 050,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят гривень) та 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/23759/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.10.2015р.
Суддя Ю.В. Цюкало