ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.10.2015Справа №910/24285/15
За позовомКомунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-канального господарства «Дніпропетровської обласної ради»
доПублічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» Ірклієнка Юрія Петровича
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача:Качко В.О. (дов. №13/15 від 01.09.2015 р.);
від відповідача:Гонян М.В. (дов. №4 від 23.09.2015 р.);
встановив:
Комунальне підприємство «Марганецьке виробниче управління водопровідно-канального господарства «Дніпропетровської обласної ради» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» Шкурка Віктора Михайловича включити кредиторські вимоги Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-канального господарства «Дніпропетровської обласної ради» у сумі 61742,20 грн. до реєстру акцептованих кредиторських вимог.
Підставою для звернення до суду стала відмова уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Профін банк» визнати кредиторські вимоги Комунального підприємства «Марганецьке виробниче управління водопровідно-канального господарства «Дніпропетровської обласної ради» у розмірі 61742,20 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2015 порушене провадження у справі №910/24285/15, розгляд справи призначено на 15.10.2015.
13.10.2015 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також клопотання про заміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» Шкурка Віктора Михайловича на Ірклієнка Юрія Петровича.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Загальний порядок ліквідації юридичної особи передбачено в Цивільному та Господарському кодексах України (ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 104 Цивільного кодексу України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом, зважаючи на особливе правове положення банків як суб'єктів права, що обумовлює спеціальний порядок їх припинення.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідацією банку визнається процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Суд зазначає, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків тощо.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
У відповідності до ч. 4 вказаної статті Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 №35/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.01.2015 №11 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Профін банк», згідно з яким з 20.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Профін банк» запроваджено строком на три місяця з 20.01.2015 по 19.04.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.04.2015 №258 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.04.2015 р. №78 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Профін банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
Відповідно до п. 17 ст. 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 визначає, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення ліквідації банку (п. 2.1 Положення).
За приписами частини 1, пунктів 1, 3 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду, зокрема, має право, у тому числі, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
За приписами статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Отже, враховуючи вищевикладене, для правовідносин, що виникають під час ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки саме спеціальний Закон визначає особливості та специфіку призначення звільнення з посади, коло повноважень та відповідальність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, яка є працівником Фонду та виконує свої функції виключно від імені Фонду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та адміністративних судів.
Конституційний Суд України визначає юрисдикцію судів як їх повноваження вирішувати спори про право й інші правові питання (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року у справі №1-1/2002 ). У схожому розумінні вживається і поняття «компетенція господарських судів», яку визначають як повноваження щодо розв'язання спорів і розгляду справ, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.
Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин та спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо б передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. У випадках, якщо у законодавчому акті підвідомчість визначена словами: суду чи господарському суду або вказано про вирішення спору в судовому порядку, господарському суду належить виходити з суб'єктного складу учасників і характеру спірних правовідносин.
Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При цьому законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватно-правовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд звертає увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Пунктом 25 постанови пленуму Вищого Адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Таким чином, враховуючи характер наявних правовідносин та визначений позивачем предмет спору, суд дійшов висновку щодо непідвідомчості даного спору господарським судам України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
При цьому, судом враховано п.п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», яким визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Куруючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі №910/24285/15.
Суддя В.О. Демидов