номер провадження справи 18/122/15
28.10.2015 справа № 908/5181/15
за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (юридична адреса: 69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)
до відповідача публічного акціонерного товариства «Геркон» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159)
про стягнення 7700,35 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 51/20-19 від 05.01.2015 р., посвідчення № 685 від 20.11.2014 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 29.09.2015 року звернувся позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача публічного акціонерного товариства «Геркон» про стягнення 7700,35 грн., які складаються з: 5170,92 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 730 від 01.08.2002 р., 1379,64 грн. пені, 90,34 грн. 3% річних та 1059,45 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Ухвалою суду від 30.09.2015 року порушено провадження у справі № 908/5181/15, справі присвоєно номер провадження 18/122/15, судове засідання призначене на 22.10.2015 р.; розгляд справи відкладався на 28.10.2015 р.; здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами, в порядку ст. 75 ГПК України, та закінчений в судовому засіданні 28.10.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Представник позивача надав для залучення до матеріалів справи лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області № 04-08/1412-3088 від 26.10.2015 р. про зарахування судового збору до Державного бюджету України. Підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та заяві № 1810/юр від 28.09.2015 р., просив суд стягнути з ПАТ «Геркон» 7700,35 грн., які складаються з: 5170,92 грн. заборгованості, 1379,64 грн. пені, 90,34 грн. 3% річних та 1059,45 грн. інфляційних втрат. Також просив видати довідку про повернення суми зайво сплаченого судового збору в розмірі 609,00 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасності оплати наданих послуг з теплопостачання в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 730 від 01.08.2002 р. У зв'язку з наявністю порушень, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства боржнику нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.10.2015 р. адресою публічного акціонерного товариства «Геркон» є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, місце та час розгляду справи.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд
КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Повіреного КП «Теплові мережі Жовтневого району» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та відкрите акціонерне товариство «Геркон» (назва (організаційно-правова форма) якого додатковою угодою від 01.07.2011 р. змінена на публічне акціонерне товариство, надалі - відповідач, споживач) 01.08.2002 р. уклали договір № 730 про постачання теплової енергії в гарячій воді з наступними змінами та доповненнями (надалі - договір).
За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим повернути його енергопостачальної організації.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.08.2002 р. по 31.07.2007 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.
Згоди про розірвання договору сторонами не досягнуто, розірвання договору в судовому порядку суду не відбулося, тому договір є пролонгованим на тих самих умовах.
На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. відпустив відповідачу теплову енергію, про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період. Відпущена теплова енергія спожита.
Відповідач для отримання документів передбачених п. 6.3 договору до позивача не з'являвся, у зв'язку з чим вони направлялися засобами поштового зв'язку, про що свідчать поштові реєстри (арк.с. 28-34).
Таким чином, Акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. підтверджують обсяг фактично спожитої теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Споживач оплату спожитої теплової енергії в установлені договором строки не здійснив, чим порушив умови договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії на його адресу надіслана претензія № 6800-04 від 03.07.2015 р.
Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 5170,92 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 5170,92 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
За порушення відповідачем строків оплати отриманої теплової енергії позивач, враховуючи положення п. 7.2.3 договору, просив стягнути 1379,645 грн. пені за період прострочення з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Умовами п. 7.2.3 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% зальної суми заборгованості.
Наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1379,64 грн. за період прострочення з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р. суд визнав вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права щодо обмеження розміру пені подвійною облікової ставкою НБУ, тому вимога про стягнення 1379,64 грн. пені судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 90,34 грн. 3% річних за період з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р., а також 1059,45 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 р. по серпень 2015 р. (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 90,34 грн. 3% річних за період з 21.11.2014 р. по 28.09.2015 р. та 1059,45 грн. інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2014 р. по серпень 2015 р. (включно), такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів повної оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 609,00 грн., враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про судовий збір», задоволено, що є підставою для винесення ухвали про повернення зайво сплаченого судового збору.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Геркон» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159, код ЄДРПОУ 22116418) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 5170,92 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят грн. 92 коп.) основного боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Геркон» (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159, код ЄДРПОУ 22116418) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 1379,64 грн. (одну тисячу триста сімдесят дев'ять грн. 64 коп.) пені, 90,34 грн. (дев'яносто грн. 34 коп.) 3% річних, 1059,45 грн. (одну тисячу п'ятдесят дев'ять грн. 45 коп.) інфляційних втрат, 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судових витрат. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03 листопада 2015 р.