номер провадження справи 10/112/15
02.11.2015 Справа № 908/4668/15
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖАЗ - А” (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 2 а)
до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства “Запорізький автомобілебудівний завод”, (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 8)
до відповідача 3: Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація”, (м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 15/2)
про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 11.03.2009 р. та повернення майна до державної власності
Суддя: Алейникова Т.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01/862 від 04.12.2014 р.
від відповідача 1 - не з'явився ;
від відповідача 2 - ОСОБА_2, на підставі довіреності №19 від 02.02.2015 р. ;
від відповідача 3 - ОСОБА_3, на підставі довіреності № 1230 від 21.07.2015 р. ;
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До господарського суду Запорізької області звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖАЗ - А”, Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод”, Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 11.03.2009 р. та повернення майна до державної власності.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 21.08.2015 р., справу 908/4668/15 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Ухвалою господарського суду від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі № 908/4668/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/112/15, її розгляд призначено на 14.09.2015 р.
Відповідач 1 направив клопотання про відкладення розгляду справи. Від відповідача 3 також надійшло клопотання про відкладення справи. Відзиву на позовну заяву 14.09.2015 р. жодний із відповідачів не направив. Суд дані клопотання прийняв та задовольнив.
Ухвалою від 14.09.2015 р. суд відклав розгляд справи на 12.10.2015 р. о 11:00 год.
12.10.2015 р. у судовому засіданні позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві та надав усні уточнення стосовно назви відповідача 2. Відповідач 1 направив клопотання про розгляд справи без участі свого представника. Відповідач 2, 3 у судовому засіданні 12.10.2015 р. проти позовних вимог заперечили. Також сторони надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд клопотання прийняв та задовольнив.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Беручи до уваги клопотання сторін про продовження строку розгляду справи на 15 днів, судом було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 05.11.2015 р. та призначено судове засідання на 02.11.2015 р. о 10:45 год.
Представник відповідача 1 у судове засідання 02.11.2015 р. надав письмові пояснення стосовно суті спору, в яких проти позову заперечував. Представник відповідача 2 у судовому засіданні 02.11.2015 р. заперечував проти заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 02.11.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані сторонами, суд
11.03.2009 р. Закритим акціонерним товариством "Джаз", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАЗ - А", було укладено договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за № 266, з Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", відповідно до якого ЗАТ "Джаз" передало, а Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод» прийняло у власність-нерухоме майно - недобудований спальний корпус літ. А-4, недобудований лікувальний корпус літ. Б-2, недобудовану їдальню літ. В-2, недобудовану трансформаторну підстанцію літ. Г, недобудовану насосну літ. Д, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 6.
В свою чергу. 17.08.2009 р. Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією. "Запорізький автомобілебудівний завод" було укладено договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за № 887 з Акціонерним товариством "Українська автомобільна корпорація" відповідно до якого Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" передало, а Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" прийняло у власність нерухоме майно - недобудований спальний корпус літ. А-4, недобудований лікувальний корпус літ. Б-2, недобудовану їдальню літ. В-2, недобудовану трансформаторну підстанцію літ. Г., недобудовану насосну літ Д, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 6.
Вищевказані договори купівлі-продажу реєстр. № 266 від 11.03.2009 та реєстр № 887 від 17.08.2009 р. суперечать вимогам законодавства та повинні бути визнані недійсними з наступних підстав.
Між Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області та ЗАТ "Санаторій профілакторій "Джаз", правонаступником якого є ЗАТ "Джаз", було укладено угоду № 120 за умовами якої Відповідач прийняв на себе зобов'язання протягом 3 років з моменту підписання цієї угоди завершити будівництво та ввести в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва "Профілакторій на 202 місця", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 6.
Угодою 120 в редакції Додаткової угоди № 120/1 від 31.03.2004 р. передбачено що у разі порушення ЗАТ "Джаз" вимог Угоди вона може бути розірвана за рішенням суду з поверненням об'єкта у державну власність шляхом оформлення акту прийому-передачі.
Предметом Договорів реєстр. № 266 від 11.03.2009 та реєстр. № 887 від 17.08.2009 р. є об'єкт незавершеного будівництва, що належав до державної власності, в наслідок чого відносини щодо розпорядження ним врегульовано Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Стаття 5 Цивільного кодексу України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно абзацу 3 ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", в редакції що діяла на момент укладення Договорів заборонялось відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій він розташований, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.
На думку позивача, Договори реєстр. № 266 від 11.03.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Джаз" та ЗАТ з іноземною інвестицією "ЗАЗ" та реєстр. № 887 від 17.08.2009 р. між Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" та Акціонерним товариством "Українська автомобільна корпорація" було укладено всупереч вказаному положенню Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
В позовній заяві зазначено, що предметом договору є об'єкт незавершеного будівництва, що належить до державної власності. Це твердження не відповідає дійсності. Предметом договорів є об'єкти нерухомості, що належали в певний час ТОВ «ДЖАЗ-А», ПАТ «ЗАЗ», а на сьогоднішній день - АТ «Українська автомобільна корпорація».
У відповідності до ст.ст. 317 та 319 Цивільного кодексу України «Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.... Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на свій розсуд.»
Тобто, ЗАТ «ДЖАЗ», маючи всі права власника майна, на законних підставах передав право власності ЗАТ «ЗАЗ» на умовах договору купівлі-продажу, а останній - АТ «Українська автомобільна корпорація».
Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що твердження позивача стосовно незаконного відчуження майна є хибними.
Правовим підґрунтям позовних вимог щодо визнання недійсним правочину Позивач зазначає ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, а саме:
« 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.»
При укладенні спірних договорів всі вимоги до їх укладення були додержані сторонами. Позивачем не надано жодних доказів недодержання сторонами вимог законодавства.
Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, що «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.» Так само Постановою Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що «відповідно до статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується».
Зазначені твердження підтверджуються рішенням та ухвалами судів у справі за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області до АТ «Українська автомобільна корпорація», ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», ТОВ «ДЖАЗ-А» про витребування майна. Судами всіх інстанцій було відмовлено в задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що твердження позивача стосовно того, що «відчуження нерухомого майна суперечить вимогам чинного законодавства» не відповідає дійсності.
Також можна зробити висновок, що твердження позивача стосовно того, що майно, розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 6 придбано Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» незаконно є необґрунтованим. Купівля-продажу майна здійснена з дотриманням вимог законодавства, що підтверджує законність права власності відповідача на майно та безпідставність вимог щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу.
14.10.1998 р. ЗАТ «ДЖАЗ» на підставі договору купівлі-продажу № 17/98 придбав у ТОВ «Капітал-Антік» майновий комплекс, розташований за адресою м. Запоріжжя, Гребний канал (вул. Чубанова, буд. 6).
11.03.2009 р. ЗАТ «ДЖАЗ», як власник майна, за договором купівлі-продажу продав майно Закритому акціонерному товариству з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод».
Обидва договори були виконані сторонами в повному обсязі.
В позовній заяві Позивач зазначає, що 11.11.2008 р. Господарським судом було винесено рішення, яким задоволено позов Регіонального відділення Фонду держмайна до ЗАТ «ДЖАЗ» та розірвано угоду № 120 й зобов'язано ЗАТ «ДЖАЗ» повернути до державної власності майно. Ці обставини не відповідають дійсності.
По-перше, позов задоволено лише 03.06.2009 р. Постановою ВГС України, тобто після відчуження майна ЗАТ «ДЖАЗ».
По-друге, Угода № 120 від 19.09.2002 р., яку розірвано Постановою ВГС України, -це угода, укладена між ЗАТ «ДЖАЗ» та Фондом держмайна, згідно якої ЗАТ «ДЖАЗ» брав на себе певні зобов'язання попереднього власника. Тобто, рішенням суду розірвана угода, за якою право власності на майно ЗАТ «ДЖАЗ» не набував та взагалі не встановлювала режим власності на майно, правовою підставою набуття права власності ЗАТ «ДЖАЗ» на майно був і залишається договір купівлі-продажу № 17/98 від 14.10.1998 р., який як зазначалось є дійсним й до тепер.
Твердження стосовно заборони відчуження майна не відповідають дійсності, оскільки одночасно з розглядом позову Фонду держмайна до ЗАТ «ДЖАЗ», розглядався позов ЗАТ «ДЖАЗ» до Фонду держмайна про визнання недійсними певні пункти угоди № 120 від 19.09.2002 р., в тому числі пункт щодо заборони відчуження майна. За результатами розгляду позову 09.12.2008 р. Запорізький апеляційний господарський суд виніс постанову, якою задовольнив позов ЗАТ «ДЖАЗ».
У відповідності до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного суду вступає в дію з моменту її прийняття.
Таким чином, на момент відчуження ЗАТ «ДЖАЗ» майна, ЗАТ «ДЖАЗ» був законним власником, який у відповідності до діючого законодавства має право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та у незаборонений законом спосіб, заборон чи перешкод щодо відчуження не існувало.
Крім того, на сьогоднішній день ця угода взагалі є розірваною
Враховуючи зазначене, суд вважаю, що купівля-продаж майна здійснена у відповідності до вимог законодавства, АТ «Українська автомобільна корпорація» є законним власником об'єкту, підстави для визнання недійсними спірних договорів відсутні, тому позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна задоволенню не підлягають
Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідач 2,3 в судовому засіданні проти позову заперечували. Відповідач 1, 3 до суду надали свої письмові заперечення стосовно суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖАЗ - А”, Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод”, Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 11.03.2009 р. та повернення майна до державної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЖАЗ - А”, Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод”, Акціонерного товариства “Українська автомобільна корпорація” про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 11.03.2009 р. та повернення майна до державної власності відмовити.
Суддя Т.Г. Алейникова
Рішення підписане 05.11.2015 р.